Свято-Вознесенський Флорівський монастир (Київ)

Походження та перші згадки

Флорівський монастир – це найстаріший жіночий монастир Києва. Вважається, що монастир заснували в 16 столітті, але точна дата заснування невідома. У переписі київських церков і монастирів 1543 року Флорівська обитель не згадується, хоча, ймовірно, якийсь монастир там міг бути раніше. Уперше монастир згадується в грамоті польського короля Сигізмунда II Августа 1566 року, у якій той підтверджує право протопопа Якова Гулькевича на володіння Фролівським монастирем (протопоп – не жанр музики, а застаріла назва протоієрея).

Дерев’яні споруди та численні пожежі

На початку історії монастиря всі його споруди були дерев’яними, через що вони неодноразово горіли та швидко руйнувалися, тому нічого з первісної будови до наших днів не дійшло.

У 1642 році чернець Києво-Печерської лаври Іоанн Гулькевич (онук Якова) передав свої спадкові права на монастир ігумені Агафії Гуменицькій.

Перша мурована споруда

Першою мурованою спорудою монастиря є Трапезна церква, яку зафіксували на плані Києва 1695 року. Зведена в стилі українського бароко, але ні точні роки будівництва, ні автор невідомі. Під час пожежі 1718 року церква сильно постраждала, а інші дерев’яні споруди монастиря практично всі згоріли. Вона дійшла до наших днів, як і всі споруди, що ми перерахуємо нижче.

Об’єднання з Вознесенським монастирем і нова назва

На початку 18 століття до Фролівського монастиря перевели чорниць ліквідованого Вознесенського монастиря (зараз там Мистецький арсенал). Тоді ж монастир отримав подвійну назву Свято-Вознесенський Флорівський монастир, але більш вживаною назвою є просто Флорівський монастир.

Вознесенський собор – головна споруда

У 1722–1732 роках невідомий автор в стилі українського бароко спорудив Вознесенський собор, котрий став головною спорудою монастиря. Його збудували на місці дерев’яного собору, який згорів у 1718 році. У 1780 році стіни храму розписали, проте, швидше всього оригінальні розписи не збереглися, бо ми знаходили інформацію тільки про збережені фрагменти фресок 19 століття.

Пожежа на Подолі і відбудова Меленським

Під час великої пожежі на Подолі 1811 року монастир зазнав дуже сильних пошкоджень. Відбудовою Фролівського монастиря керував тодішній головний архітектор Києва Андрій Меленський. Муровані храми були відновлені в первісному вигляді, надбрамна дзвіниця 1740-х років набула рис класицизму, у 1824 році за проєктом Меленського звели Воскресенську церкву в стилі класицизму та низку монастирських мурованих споруд.

Розбудова ансамблю: Спарро, Самонов, Ніколаєв, Єрмаков

У 1841–1844 роках за проєктом архітектора Павла Спарро в неоросійському стилі збудували Церкву Казанської Божої матері. У 1869 році художник Г. Мартиненко розписав стіни храму.

Упродовж всього 19 та початку 20 століття келії та інші споруди замінювали з дерев’яних на муровані. Загалом до розбудови архітектурного ансамблю монастиря долучилися архітектори Андрій Меленський, Павло Спарро, Микола Самонов, Володимир Ніколаєв, Євген Єрмаков.

Життя черниць та княгиня Наталія Долгорукова

Серед черниць Свято-Вознесенського Флорівського монастиря були не тільки звичайні жінки, а й представниці дуже заможних сімей, дружини (здебільшого вдови) офіцерів, купців тощо. Однією з найвідоміших мешканок монастиря можна назвати княгиню Наталію Долгорукову.

Занепад та відродження

У радянські часи монастир закрили та використовували не за призначенням. Там розміщувалися різні майстерні та склади. За часів німецької окупації богослужіння поновилися. Станом на 1960-ті роки в користуванні чорниць був тільки собор, дзвіниця і деякі житлові приміщення. Наразі діяльність монастиря повністю відновлена.