Скелі Довбуша (с. Бубнище)

Географічне розташування та загальні характеристики

Скелі Довбуша – це скельний комплекс, що входить до складу Поляницького регіонального ландшафтного парку, який лежить в межах гірського масиву Сколівські Бескиди. Комплекс скель тягнеться в південно-східному напрямку смугою орієнтовно 1 кілометр завдовжки та 200 метрів завширшки.

Прадавній океан Тетіс, дрейф континентів та формування Карпат

Скелі Довбуша складаються із ямненських пісковиків нижнього палеогену (відрізок часу в геологічній історії Землі, 66–56 мільйонів років тому). Пісковик – це осадова гірська порода, що утворюється шляхом цементування піску, яке відбувається під дією тиску, температури та інших чинників.

І тут у вас може виникнути запитання, звідки ж у горах взялося стільки піску, щоби зацементувати його в такі великі скелі. Річ у тім, що раніше гір там не було, а було дно прадавнього океану Тетіс, який розділяв континенти Гондвану та Лавразію, котрі виникли 200 мільйонів років тому, після розпаду суперконтиненту Пангеї. Але континенти не стоять на місці й перебувають у постійному русі, через десятки мільйонів років нинішні материки теж пороз’їжджаються хто куди. Отже, грубо кажучи, деякі фрагменти від’єдналася від Гондвани та приєдналися (чи то врізалися) до Лавразії і на місцях тих стиків виникли складчасті гори. Ви можете помітити, що гори йдуть своєрідними хвилями (складками), наче хтось узяв і стиснув рівнину.

Так у процесі горотворення колишнє морське дно було підняте на поверхню, саме тому нерідко дослідники знаходять в горах скам’янілі рештки морських жителів. Проте, скелі Довбуша однаково з’явилися не одразу. Вони вийшли на поверхню внаслідок мільйонів років ерозії верхніх шарів ґрунту. Самі ж Карпати сформувалися 25 мільйонів років тому, вони є молодими горами в розквіті сил.

Структура комплексу: основний масив і поодинокі брили

Комплекс скель умовно розділяють на основний масив скель, що стоять майже суцільним монолітом, та на групу осібно розміщених скель. В основному масиві є декілька рукотворних печер, пару ущелин, колодязь та сходи, котрі ведуть до оглядового майданчика. Осібно розміщені скелі хаотично стоять посеред лісу, а найбільші з них мають власні назви: Мала австрійська, Велика австрійська, Шелестунчик, Лялька, Броненосець, Колобок, Відьма, Тюльпан, Одинець і Голець.

Стародавня фортеця

У давнину на території скель Довбуша стояла стародавня дерев’яна фортеця, обнесена оборонним валом та ровом із водою 🐊, а за припущенням дослідника Михайла Рожка на високій скелі розміщувалася триярусна оборона вежа. Витесані прямокутні печери та ущелини слугували гарнізону додатковими приміщеннями. Точна дата будівництва фортеці невідома, але найчастіше її відносять до другої половини 13 століття. До наших днів дійшли залишки штучних насипів та численні сліди на скелях, де притикалися різні дерев’яні елементи фортеці, як то чітко виражений профіль даху, що видно зліва на головній світлині.

Язичницьке святилище та християнський монастир

Археологи припускають, що там було язичницьке святилище, а потім християнський монастир. Як ми розуміємо, то святилище там мало бути ще до будівництва фортеці. Можливо, й ті печери вирізали саме язичними, а оборонці їх просто доробили під свої потреби. Про християнський монастир ми нічого путнього не знайшли, але за 8 кілометрів від наших скель є печерний монастир.

Карпатські опришки та Олекса Довбуш

За переказами, у 17-18 століттях карпатські опришки (розбійники та борці проти національного й соціального гніту українців) використовували скелі для таборування і зберігання скарбів. Допускається, що тут міг особисто бувати Олекса Довбуш, народний месник та один із найвідоміших ватажків опришків. Він разом зі своїм загоном робив набіги й влаштовував засідки на представників польської шляхти та інших пригнічувачів простого люду.

Скелелазіння

Скельний комплекс має велику популярність серед скелелазів, про що свідчать численні таблички присвячені спортсменам, які на них тренувалися. Вони навіть встановили на скелі лавку для відпочинку, але не на самій вершині, а прямо посеред вертикальної стіни.

Панорама Карпатських гір

На щастя, на одну зі скель можна вилізти й не бувши скелелазом. Першу частину підйому компанію вам складуть вирубані сходи з поруччями, а далі доведеться трохи пройтися по самій скелі, що буде під невеличким кутом. Поверхня там досить цупка, але однаково ступайте обережно, бажано мати якісь кросівки з неслизькою підошвою. На горі вас буде чекати чудова панорама Карпатських гір.

Унікальність скель та наші враження

Скелі Довбуша є чимось по справжньому казковим та фантастичним. Посеред лісу стоять вертикальні скелі заввишки 50 метрів, які колись були дном прадавнього океану. Поодинокі скелі мають ледь не прямокутні форми, немов би якісь лісові хмарочоси. У частині скель проглядаються силуети геометричних фігур, тварин (є одна чітко виражена морда лева), людей та фентезійних істот. Усе це результат мільйонів років ерозійних процесів, якими природа скористалася так само, як справжній митець користується своїми інструментами під час створення скульптури.

Додаткової казковості додає навколишній буково-смерековий ліс. Подеколи дерева проростають прямо зі скель та кам’яних брил, чиє коріння місцями утворює повноцінні сходи на землі, а яскраво-зелений мох покриває і скелі, і дерева. Дивишся на цей ліс і чудернацькі скелі, а особливо на скелі з печерами, що нагадують будиночки, й одразу згадується якийсь фільм або книга, де бігають ельфи з гномами та літають дракони.

Інфраструктура для відвідувачів

Перед початком скель є невелика галявина і капличка та, як мінімум, одне місце, де місцеві з села Бубнище готують смачну їжу, там же можна купити собі води та якихось снеків. Але це не кафе, а радше польова кухня, де все готується при вас.

Порівняння із «Камінним селом» на Житомирщині

До речі, на Житомирщині є заказник «Камінне село», ще одна дивовижа нашої природи, де посеред лісу на абсолютно пологій місцевості лежать велетенські гранітні брили, хоча гір там ніколи не було. І ми собі міркуємо, що є дивнішим, гігантські брили на абсолютно пологій місцевості або ж гострі скелі в горах, котрі раніше були дном прадавнього океану.