Наскельний печерний монастир святого Онуфрія (с. Розгірче)

Розташування та перші згадки

Наскельний печерний монастир святого Онуфрія розташовується на околиці села Розгірче, у підніжжя гори, звідки фактично починається гірська система Карпат. Перша писемна згадка про монастир датується другою половиною 15 століття. Припускається, що він міг бути заснований монахами, які тікали з Києва під час ординської навали на Русь в 1237–1241 роках. Проте, точна дата спорудження монастиря невідома, трапляються різні дати, починаючи з періоду до нашої ери й закінчуючи 14 століттям нашої ери.

Походження та планування печер

Монастир має два поверхи, що не сполучаються всередині, до обох ведуть окремі зовнішні проходи. Також там немає ніяких печер та потаємних ходів. Він був вирізаний у скельному виступі пісковику, який є м’якішим за граніт, але однаково залишається дуже міцною гірською породою. Як мінімум 600 років монастир простояв без жодного ремонту.

Дослідження Івана Вагилевича

У 1830-х роках одні з перших досліджень монастиря провів український письменник та вчений Іван Вагилевич. Насамперед його цікавили стародавні письмена, частина з яких, на його думку, була залишена ще язичниками в дохристиянський період. За таким ходом подій приміщення в скелі витесали саме язичники, а монахи вже потім просто туди заселилися.

Дослідження Богдана Януша

У першій половині 20 століття досить ґрунтовне дослідження монастиря провів україно-польський археолог Богдан Януш (псевдо Василь Карпович), яке було опубліковане в 1930 році. Він вважав, що нижній ярус використовувався як житлове приміщення та комора, а верхній як храм. І дійсно другий поверх чимось нагадує храм, там навіть є спеціальні ніші, де зараз стоять іконки.

Сліди стародавнього поселення

Під час пізніших досліджень неподалік були виявлені сліди стародавнього землеробського поселення, яке датують 8–7 століттями до нашої ери. Не виключено, що саме тоді ті приміщення в скелях і були витесані.

Написи на скелях: Амфилохій + Доментіан = любов

На скелях є дуже багато різноманітних написів, від дохристиянських рун та старослов’янського письма до більш пізніх високоінтелектуальних написів типу «Вася + Маня = любов» чи «тут був Гриша». Хоча направду ми не знаємо, що саме писали ті язичники та середньовічні монахи, можливо, там також щось на кшталт «тут був преподобний Варахиїл» або «Амфилохій + Доментіан = любов».

Зовнішні елементи та святині

Поруч із монастирем обабіч дороги стоять дві невеликі скелі, що нагадують собою в’їзну браму. Перед входом до нижнього ярусу встановлений дерев’яний хрест. Ще один хрест стоїть на верхівці скелі, звідки відкривається чудова панорама на Розгірче. Під тим хрестом подорожні кладуть монетки. Всередині скельного монастиря можна побачити ікони, лампадки, квіти та саркофаг зі скульптурою Ісуса Христа.

Інтер’єр печер: двері, вікна та ніші

Ще в скелі, окрім декількох приміщень та спеціальних ніш, немов під лінійку (але трохи кривеньку) вирізано двері та вікна, є навіть кругле вікно над дверима. Навряд чи в скельному монастирі було надто тепло зимою, тому або раніше там були повноцінні двері та вітражі, або ж ті монахи були дуже гарячими хлопами.

Враження від відвідування

Загалом наскельний печерний монастир немов якийсь казковий будиночок посеред казкового лісу, хоча він і не є чимось аж таким неймовірним, він легко може стати чудовим доповненням до будь-якого вашого маршруту.

Подібні локації

За вісім кілометрів через гірський масив розташовуються скелі Довбуша, які теж складаються з пісковику. І ще раніше ми писали про Антонієві печери, де розміщується повноцінний печерний монастир із підземними храмами, котрий у 10 столітті заснував Антоній Печерський.