Гора Парашка
- 📋 Інші назви – Параска
- 📋 Висота гори – 1268 метрів
- 📋 Адреса – Львівська область, Стрийський район, Національний природничий парк «Сколівські Бескиди»
- 📞 Телефон для довідок – (03251) 2-14-11
- 🌐 Офіційний сайт – Skolebeskydy-park.in.ua
ℹ️ Історія та опис гори Парашка
Географічне розташування та висота гори
Гора Парашка (Параска) розташована на території Національного природного парку «Сколівські Бескиди», який лежить у межах гірського масиву Сколівські Бескиди. Парашка є найвищою точкою національного парку та однією з найвищих гір гірського масиву. Висота гори складає 1268 метрів, що робить її орієнтовно 268 вершиною Українських Карпат. Інші гори можуть поглузувати з цього факту, мовляв, не особливо це і велике досягнення, бути найвищою горою в якомусь там парку, але далеко не кожен парк має площу 35 684 гектарів.
Гірський хребет
Парашка (1268) є найвищою горою однойменного гірського хребта, до якого входять гори Корчанка (1178), Оброслий Верх (1177), Зелена (1217) та Тимків Верх (1228). Ще часто включають гори Марковце (956) та Тершувата (1061), але якогось офіційного підтвердженого списку ми не знайшли.
Маршрути сходження
До Парашки веде кілька різних маршрутів, про які ми детальніше розповімо нижче. Класичним шляхом вважається маршрут №13 😈, саме ним ви зможете пройти практично всім мальовничим гірським хребтом. На вершину гори можна зійти тільки пішки, транспорт туди не возить і ніяких підйомників немає. Протягом сходу на вашому шляху не буде ні готелів, ні кафе, ні магазинів, тому всі припаси беріть одразу із собою. На маршруті будуть різні вказівники та інформаційні дошки. Загалом підйом досить складний, але не екстремальний і посильний для всіх.
Полонини та гірська чорниця
На гірському хребті Парашки розташовуються полонини (безлісі ділянки вершин гір та хребтів), на яких зростають квіти, їстівні ягоди та інші рослини. Починаються вони переважно з висоти 1100 метрів та мають протяжність понад 6 кілометрів. Особливо там багато гірської чорниці.
Шелтер
За 1 кілометр від Парашки розташовується спеціально облаштований шелтер (рятувальний пункт), який розрахований на 2–3 особи. Він призначений для захисту туристів від негоди та укомплектований речами першої потреби.
Панорами з вершини та видимість
З вершини видно річку Стрий, села Корчин, Крушельниця, Верхнє Синьовидне, Нижнє Синьовидне та Урич, де розташовувалася стародавня фортеця Тустань. Найімовірніше, список населених пунктів є більшим. Подейкують, що в гарну погоду можна побачити місто Стрий та навіть скелі Довбуша.
Панорама міст та сіл, то звісно круто, але ж ви зазвичай лізете на найвищу гору, щоби побачити ще більше величних гір, які тягнуться нескінченним потоком, уходячи за горизонт. І увесь той океан гір тут також присутній. Найкрутіше те, що всю ту безмежну красу ви будете споглядати не тільки з вершини найвищої гори, а впродовж кількох кілометрів, поки йтимете гірським хребтом. Парашка разом із гірським хребтом, вона як торт із вишенькою, щоправда, до нашої вишеньки доведеться лізти 10 кілометрів 🧗🍒
Туристичне значення й враження
Парашка є однією з головних туристичних локацій Сколівських Бескид. Вона має якийсь по-справжньому приголомшливий та статусний вигляд, ти чомусь одразу розумієш, що це вона, хоча перед нею ж йдуть великі гори, які всього на кілька десятків метрів нижчі. Частково цей ефект досягається через її лису вершину, що виразно виділяє її на фоні інших гір, котрі мають пишне хутро. Вершини сусідніх гір або частково залісені, або суцільно покриті густим лісом. Парашка нібито гордовито показує нам, хто тут перший гора на селі.
💡 Цікаві факти
🙀 Княжа донька Параскевія
Є легенда, що Парашку назвали на честь княжої доньки Параскевії Святославівни. Після смерті князя Володимира Великого його старший син Святополк (Окаянний) надумав убити своїх братів та захопити владу в Києві. Реалізуючи свої лихі наміри, він наздогнав свого молодшого брата Святослава, який тікав у пошуках допомоги, та вбив його в битві неподалік міста Сколе у 1115 році. Після смерті батька Параскевія сховалася на нашій горі, на якій її невдовзі знайшли та вбили люди Святополка.
🙀 Наречений Параскевії
Згідно з ще однією легендою, назва гори Тимків Верх походить від імені нареченого Параскевії, якого звали Тимко. За іншою ж версією Тимком звали жителя села Коростів, який володів цими землями.
📸 Світлини
- Підйом на гірський хребет маршрутом №13. 2023 рік.
- Підйом на гірський хребет маршрутом №13. 2023 рік.
- Краєвиди з вершини гірського хребта. 2023 рік.
- Краєвиди з вершини гірського хребта. 2023 рік.
- Краєвиди з вершини гірського хребта. 2023 рік.
- Краєвиди з вершини гірського хребта. 2023 рік.
- Краєвиди з вершини гірського хребта. 2023 рік.
- Гори Зелена та Оброслий Верх. 2023 рік.
- Гора Тимків Верх. 2023 рік.
- Краєвиди з вершини гірського хребта. 2023 рік.
- Село Корчин та річка Стрий. 2023 рік.
- Краєвиди з вершини гірського хребта. 2023 рік.
- Гора Парашка. 2023 рік.
- Гора Парашка. 2023 рік.
- Гора Парашка. 2023 рік.
- Гора Парашка. 2023 рік.
- Підйом на Парашку. 2023 рік.
- Підйом на Парашку. 2023 рік.
- Металевий хрест на вершині Парашки. 2023 рік.
- Краєвиди з вершини Парашки. 2023 рік.
- Краєвиди з вершини Парашки. 2023 рік.
- Краєвиди з вершини Парашки. 2023 рік.
- Села Корчин та Верхнє Синьовидне. 2023 рік.
- Краєвиди з вершини Парашки. 2023 рік.
- Вид на Тимків Верх з вершини Парашки. 2023 рік.
- Вид на Тимків Верх з вершини Парашки. 2023 рік.
- Краєвиди з вершини гірського хребта. 2023 рік.
- Краєвиди з вершини гірського хребта. 2023 рік.
- Краєвиди з вершини гірського хребта. 2023 рік.
- Краєвиди з вершини гірського хребта. 2023 рік.
📍 Як доїхати до Парашки
Загальна інформація та складність сходження
Парашка розташовується в порівняно доступному місці, точніше сказати, стартові точки маршрутів розташовуються у доступних місцях, на саму гору ще треба випертись. Під доступністю ми маємо на увазі те, що вам не прийдеться шукати якісь потаємні тропи, бо всі маршрути розпочинаються з населених пунктів, які лежать вздовж трас. Класичний маршрут №13 ви взагалі зможете розпочати ледь не одразу вийшовши з потяга.
Схід на Парашку вважається складним, принаймні так пишеться на сайті національного парку. Якщо вас хвилює, чи не доведеться вам перестрибувати через ущелини, лізти по прямовисних скелях, перепливати річки та боротися з ведмедями, то ні, не доведеться. А як цікавить, чи не доведеться пройти велику дистанцію гірською місцевістю, то вже так, доведеться пройти загалом 20 кілометрів. Отже, уся складність полягає в дистанції, однак кілька крутих підйомів таки буде.
На вершину гори веде низка облаштованих пішохідних маршрутів із сіл Корчин, Коростів та міста Сколе. Протяжність кожного маршруту складає орієнтовно 10 кілометрів (в одну сторону), на проходження яких у вас піде приблизно 4–5 годин (без урахування перекусів і фотосесій). Під час підйому на вашому шляху не буде жодних готелів, кафе та магазинів, тому всі речі першої потреби, їжу й воду в необхідній кількості беріть із собою.
Сколе – Парашка (Маршрут №13 😈)
Маршрут із міста Сколе вважається наймальовничішим і найдоступнішим. Звісно, що всі маршрути до Парашки мальовничі, втім, саме тринадцятим ви пройдете гірським хребтом. Сколе має пряме регулярне залізничне сполучення з Києвом та Львовом. Вийшовши з потяга ви зможете буквально одразу розпочати свій схід на гору, позаяк стартова точка маршруту №13 буде всього за 500 метрів від вас. Якась просто неймовірна логістична зв’язка вокзалу з горою.
Стартувати можна або від інформаційного центру, або ж від магазину «Рукавичка». У будь-якому разі ви невдовзі вийдете на одну дорогу, але нам казали, що від магазину підйом трохи легший, плюс можна скупитися. Протяжність маршруту орієнтовно 10 кілометрів. Також упродовж сходу будуть різні інформаційні дошки та дороговкази.
Увесь шлях можна умовно поділити на два етапи: підйом на гірський хребет та прохід по гірському хребту. Підйом на хребет проходитиме залісеною місцевістю, фактично лісом, де ніяких гір ви не побачите. Цей етап буде практично суцільним рівномірним підйомом із нечисленними пологими ділянками. Будьте готові до того, що початок маршруту і ділянка перед вершиною хребта будуть складнуватими. На вершині гірського хребта вас зустрінуть прекрасні гірські краєвиди, які супроводжуватимуть вас до кінця маршруту. Тут ви зможете самі регулювати складність шляху. Якщо захочете вилазити на кожну вершину, то буде набагато складніше, якщо будете обходити вершити (особливо нічого не втрачаючи), то буде відчутно простіше.
Коростів – Парашка (Маршрути №504 та №5044)
Маршрути №504 має протяжність орієнтовно 9 кілометрів, але левову частку цієї дистанції займає прохід самим селом. Шлях на гору складається з лісу та галявин. Гірський хребет ви оминете й відразу підніметеся на Парашку. Цей маршрут нам видається найлегшим і якимось не надто насиченим.
Маршрут №5044 теж має протяжність орієнтовно 9 кілометрів і теж частину цієї дистанції займає прохід селом. Тут ви також йтимете лісом, але потім таки вийдете на хребет Парашки, хоча пройдете його тільки частково.
Переглянути маршрут на мапі (504)
Переглянути маршрут на мапі (5044)
Корчин – Парашка (Маршрут №5046)
Маршрут №5046 має протяжність орієнтовно 8 кілометрів. Ним ви теж лісовою дорогою одразу підніметесь на Парашку, оминувши хребет, але тут на вашому шляху буде водоспад Гуркало, який є однією з головних пам’яток парку «Сколівські Бескиди». До водоспаду можна доїхати автомобілем, а вже від нього піти далі пішки, що значно скоротить дистанцію.
Інші маршрути
Вище ми перерахували чотири офіційні маршрути, які ведуть напряму до Парашки. Сходити на гору якимись іншими не офіційними маршрутами може бути дуже небезпечно. Пам’ятайте, що в горах легко загубитися і травмуватися. На офіційних шляхах є дороговкази та постійно проходять люди, а у випадку нещасного випадку ви легко поясните рятувальникам, де вас шукати.
🛣️ Як ми добиралися
Початок
Схід на Парашку ми розпочали з міста Сколе, до якого приїхали потягом із Києва напередодні. Під час сніданку в одному з кафе міста нам розповіли про маршрут №13, де краще стартувати та кудою йти. До цього ми жодного поняття ні про які маршрути не мали й навіть мапу місцевості в очі не бачили, але для нас це є звична практика, прокладати власні маршрути. Такий підхід завжди гарантує вам веселі пригоди. Водночас, похід у гори – то не той випадок, коли можна йти як заманеться. Тут існують певні ризики: можна загубитися, травмуватися, зустріти диких тварин або забрести в непрохідні хащі.
Перший відрізок: крутий підйом та ліс
Маршрут одразу розпочався з доволі крутого підйому, який далі змінився пологішою лісовою дорогою. Щось особливо цікавого про підйом на гірський хребет розказати важко, ви постійно піднімаєтеся та милуєтеся карпатським лісом, читаєте інформаційні таблички й рахуєте кілометри до вершини. Цей етап потрібно просто пройти, так би мовити.
Чотирилапа компанія (не ведмідь🐻)
Добру половину шляху компанію нам складала невтомна собака. Ох це був справжній моторчик, їй видно було мало простого підйому, тому вона на додачу човниковим бігом гасала між нами та своїми господарями. Нам би її енергію 🐕⚡.
Вихід на гірський хребет і друге дихання
Через крутий підйом, страшенну спеку і регулярне відскакування від траєкторії польоту собаки, на хребет Парашки ми вийшли вже досить втомленими, але побачивши перші гори, у нас немов відкрилося друге дихання. Надалі маршрут вів нас відкритим гірським хребтом із неймовірними краєвидами.
Збирачі-спортсмени
Трохи пройшовши хребтом ми побачили велику кількість місцевих, які збирали чорницю. Виходить так, що ти борешся з тим підйомом, увесь такий виряджений та підготовлений для походів, захеканим вилазиш на тую гору, а там місцеві з великими відрами, серед яких багато немолодих людей, без модного екіпірування, як ні в чому не бувало, збирають чорницю. І тут ще питання, кому потім буде легше спускатися.
Головний бос та пікнік серед безмежних гір
Наприкінці гірського хребта на нас очікував головний бос (Парашка), якого ми успішно здолали, але підйом був нелегким. На вершині гори ми побачили металевий хрест та невеличку кількість людей. Цікаво, що взагалі ніхто не стояв, усі або лежали, або сиділи, тому ми вирішили не ризикувати й також присіли, влаштувавши пікнік, отак сиділи собі хрумкали та споглядали безмежні гори.
Початок спуску та пошук води
Шлях назад виявився якимось сумнішим та складнішим. Особливо сумно стало, коли гори сховалися за високими деревами й розпочався монотонний спуск. Десь на половині дороги в нас закінчилася вода й ми згадали про джерело питної води, про яке нам казали лісничі (вони ж беруть плату за прохід на гору та видають вам квитанцію). Ще ми згадали про всі ті з’їдені шоколадки та печиво. Дійшовши до джерела ми радісно прочитали інформаційну табличку, на якій усіляко розхвалювали воду, узяли пляшки та побігли. От тільки там ми побачили не струмок, а якесь дійство з категорії 18+, короче води не набрали та пішли далі. Чи то вода пересохла через спеку, чи то струмок працює виключно з 9 до 18.
Час та загальна тривалість походу
Загалом на подолання маршруту №13 у нас пішло 9 годин, рівно 4 години ми підіймалися та рівно 4 години спускалися, плюс ще годину ми провели на вершині Парашки.































