Монастир Кармелітів Босих (м. Бердичів)

Передумови та заснування монастиря

Монастир Кармелітів Босих був заснований київським воєводою Янушем Тишкевичем у першій половині 17 століття. У 1627 році він очолив військовий похід проти кримських татар, але потрапив у полон. Невдовзі в знак подяки за своє звільнення Януш Тишкевич вирішив заснувати кляштор (католицький монастир). Під майбутню обитель він передав ченцям ордену кармелітів босих свій замок 1590-х років будівництва в місті Бердичів, яким володіла родина Тишкевичів. Офіційною датою заснування монастиря вважається 1630 рік.

Орден кармелітів босих: витоки й статутні реформи

Кармеліти – це жебрацький орден заснований ченцями відлюдниками на горі Кармель (нині територія Ізраїлю) в 12 столітті. Загалом католицькі ордени є об’єднаннями ченців, чия діяльність підпорядковується чітким статутним нормам, що регулюють усі аспекти їхнього життя, у кожного ордену є свої специфічні відмінності. Представники жебручих орденів обирають для себе більш аскетичний спосіб життя, вони приймають обітницю бідності, не можуть мати будь-якої власності та мають жити з милостині. З роками статутні норми кармелітів були дещо послаблені, що призвело до реформації та виникненню в 16 столітті ордену кармелітів босих, члени якого хотіли дотримання першочергових більш суворих норм.

Будівництво нижнього костелу й фортифікацій

У 1634–1642 роках ченці спорудили нижній костел та низку господарських будівель. Також вони укріпили фортифікаційні споруди, перетворивши наданий їм замок у справжній монастир-фортецю з оборонними мурами, валами, ровами, підйомним мостом та власним гарнізоном із гарматами. Таке поєднання сакральної споруди з повноцінною фортецею є доволі рідкісним для нашої країни, хоча загалом раніше храми досить часто слугували прихистком для простого люду.

Поява чудотворної ікони Одигітрії

Після освячення костелу Януш Тишкевич подарував монастирю родину ікону Матері Божої, яку написали в 16 столітті. На ній Діва Марія була зображена разом із Ісусом дитям, такий тип ікон називається Одигітрія. Вона була не точною копією стародавньої італійської ікони «Salus Populi Romani» («Спасіння римського народу») написаної в 6 столітті. Одразу після встановлення ікони почали фіксувати різноманітні дива та зцілення, через що в 1647 році її проголосили чудотворною.

Штурм монастиря під час Хмельниччини

Під час Національно-визвольної війни 1648–1657 років (Хмельниччини), козацькі війська полковника Максима Кривоноса захопили Бердичів та штурмом взяли фортецю-монастир. Кармеліти вимушено покинули місто та забрали із собою ікону Богородиці. Тоді місто перебувало в складі Речі Посполитої, а Київське воєводство, яке очолював Януш Тишкевич, було її адміністративно-територіальною одиницею. Для козаків Бердичів був окупованими містом, а католики були природною частиною польських поневолювачів.

Юридична боротьба за власність і повернення ікони

За умовами Андрусівським перемир’ям 1667 року Бердичів знову увійшов до складу Речі Посполитої. Кармеліти босі повернулися до міста, але зустріли їх без особливого захвату. Нащадки Тишкевичів захотіли залишити фортецю собі, тому усіляко перешкоджали ченцям та неодноразово підбурювали людей пограбувати монастир. Протягом кількох десятиліть тривала судова тяганина, яка закінчилася на користь кармелітів тільки в 1717 році. У 1721 році до монастиря повернули чудотворну ікону.

Бароковий верхній костел та ансамбль

У 1739–1754 роках в стилі бароко збудували верхній костел Діви Марії. Це саме той шикарний храм, який ви можете побачити на світлинах, його надбудували над вищезгаданим нижнім або ж підземним костелом 1634–1642 років. Автор роботи – архітектор Ян де Вітт. Також до костелу прибудували келії, звели дві симетричні вежі, прибрамний корпус, будинок настоятеля та інші монастирські споруди, формуючи так сучасний ансамбль святині.

Друкарня та культурна діяльність

У 1758 році в монастирі була заснована друкарня «Фортеці Пресвятої Діви Марії», у якій, за майже сторічну діяльність, друком вийшло понад 700 найменувань книжок, від молитовників та книг із теології до світських романів та поезії. Діяльність друкарні зробила великий внесок у культурний та освітній розвиток міста. Ще на території кляштору розміщувалася бібліотека, бурса та школа.

Коронації ікони та крадіжки

У 1756 році ікону Матері Божої коронували золотими коронами з коштовними каменями, які в 1753 році освятив Папа Бенедикт XIV. Процес коронації в католицькій церкві – це особливий акт відзначення найбільш шанованих ікон, під час якого корони прикріплюють до ікони, їх буквально одягають на голови Діви Марії та маленького Ісуса. У 1820 році золоті корони були викрадені, незабаром їх вдалося розшукати та повернути назад, але потім їх знову викрали. У 1844 році були виготовлені нові корони, але і їх потім викрали. У 1854 році ікону коронували вдруге, на цей раз коронами, які надіслав Папа Пій IX.

Закриття монастиря в Російській імперії

Після другого поділу Польщі 1793 року Бердичів увійшов до складу Російської імперії. У 1860-х роках російська влада закрила монастир, конфіскувавши його приміщення на користь держали, але й до цього накладалися різноманітні обмеження на його діяльність. Приводом для цього стало те, що католицькі священники всіляко підтримували різні національно-визвольні польські повстання.

Радянський період: занепад і руйнація

На початку 20 століття діяльність монастиря тимчасово відновилася, але невдовзі радянська влада знову його закрила. У верхньому храмі облаштували атеїстичний музей, а в нижньому відкрили кінотеатр. Усі споруди монастиря почали поступово занепадати. Напередодні німецької окупації у 1941 році сталася пожежа, у якій згоріла ікона Матері Божої. За однією із версій комуністи хотіли так приховати пограбування костелу. Є припущення, що ікону могли продати якомусь приватному колекціонеру. Після закінчення Другої світової війни споруди монастиря продовжили руйнуватися та занепадати, а вся реставрація зводилася до протиаварійних робіт.

Відновлення та повернення церкві

На початку 1990-х років костел та частину споруд кляштору повернули католикам, які почали їх відновлювати. У 1991 році польська художниця Божена Муха-Совінська написала нову ікону Матері Божої Бердичівської, але нова ікона не стала точною копією оригіналу. У 1997 році її освятив Папа Іван Павло II, якого в 2014 році зарахували до лику святих, а в 2015 році йому встановили пам’ятник перед бердичівським монастирем. У 1998 році ікону коронували.

Статус санктуарію

У 2011 році монастир офіційно назвали – Всеукраїнський (інколи вказують Національний) Санктуарій Матері Божої Святого Скапулярію. Санктуарій – це святе місце, пов’язане з різноманітними чудесами. У Римсько-Католицької церкви в Україні є близько чотирьох десятків санктуаріїв, але тільки Бердичівський Санктуарій має статус національного. Це одна з найголовніших католицьких святинь та один з найбільших паломницьких центрів нашої країни, до якого щорічно приходять тисячі прочан. Ймовірно, це більшою мірою пов’язано з іконою Матері Божої, яку чудотворною важать як католики, так і православні. Зі санктуарієм, сподіваємося, вам стало більш-менш зрозуміло, а тепер про скапулярій. Це освячений елемент одягу кармелітів, що носиться на грудях та спині, який заповідала носити Діва Марія.

Сучасний стан і наші враження

До наших днів дійшли фортечні мури з бійницями, нижній костел 17 століття та будівлі середини 18 століття. У нижньому костелі (на 2020 рік) розміщується фотовиставка, що знайомить вас з історією монастиря, а у верхньому проходять служби, там же висить ікона Матері Божої. Інтер’єр костелу дуже гарний, проте, він суттєво поступається красою та насиченістю старому, котрий був до радянських часів. Зовні ж увесь комплекс монастиря виглядає просто приголомшливо. Його можна сміливо назвати одним із найкращих монастирів Житомирської області, а то й одним із найкращих монастирів України загалом.

Нині в монастирських келіях розміщується Бердичівська художня школа та Бердичівська музична школа, а в будинку настоятеля Музей історії міста Бердичева, які не підпорядковуються монастирю. У прибрамному корпусі розміщується нетиповий музей Джозефа Конрада, книгарня, парафіяльний осередок, благодійний осередок тощо.

Охорона, дрес‑код і правила відвідування

У монастирі діє досить суворий дрескод, на додачу до стандартної заборони коротких спідниць та суконь з глибоким декольте, хоча в частині храмів з цим зараз немає проблем, також заборонено заходити в шортах, майках і футболках як жінкам, так і чоловікам. Заборонені весільні фотосесії та заборонено фотографувати всередині костелу під час служби.

Наші пригоди з охороною

Отже, приїхавши під час служби до монастиря в шортах і футболках, випадково забувши наші гідрокостюми, ми мали проблему з охороною, але, якби ми кожен раз слухали їхні середньовічні правила, то частини храмів на нашому сайті не було. Ми ж то там були з туристичною метою, а не щоби влаштовувати якісь гулянки. Одним словом, перед охороною за нас заступилася монахиня, яка ще потім провела нам чудову експрес екскурсію.