Національний музей історії України (Київ)

Національний музей історії України був заснований у 1899 році і офіційно відкритий у 1904 році. Спочатку він відкрився як археологічна виставка «Музей старожитностей і мистецтв» в приміщенні на вулиці Грушевського 6, де зараз знаходиться Національний художній музей України. Першим відділом музею став археологічний, очолив його видатний український археолог відкривач трипільської та черняхівської культур Вікентій Хвойка. Під час Другої світової війни значну частину фонду музею було втрачено, але згодом його поповнили за рахунок інших закладів.

У 1937–1939 роках за проектом архітектора Йосипа Каракіса була побудована будівля в якій розмістилась Державна художня середня школа імені Тараса Шевченка (як тоді так і в наш час єдина в Україні середня школа в галузі образотворчого мистецтва). Діяльність школи була призупинена з початком війни. У 1944 році замість відновлення роботи школи в будівлю переїхав музей, який тоді називався «Державний республіканський історичний музей». У цій будівлі він залишився до наших часів і у жовтні 1991 року отримав сучасну назву Національний музей історії України (НМІУ). А художня школа переїхала в будівлю на вулиці Жамбила Жабаєва 4, де знаходиться і нині.

У наш час Національний музей історії України є одним із провідних музеїв України. Його фонди нараховують понад 800 тисяч унікальних пам’яток. Серед них колекції вогнепальної та холодної зброї, живопису, скульптур, графіки, монет, документів, вироби зі скла та фарфору, козацькі клейноди, універсали, грамоти, археологічні пам’ятки та багато іншого. Відповідно до наказу Міністерства культури і туризму України від 15.09.2010 №709/0/16-10 сучасна будівля музею має статус пам’ятка архітектури та містобудування, охоронний номер №615-Кв.