Сокиринський палац (с. Сокиринці)

Заснування та засновник

Сокиринський палац (палац Ґалаґанів) збудували в 1823–1829 роках у стилі ампір. Двоповерховий палац має прямокутну форму, великий декоративний купол, колони з обох боків та сполучається критими переходами з двома двоповерховими флігелями. Зовні, особисто нам, він трохи нагадує Білий дім (резиденція президента США). Автор роботи – архітектор Павло Дубровський.

Засновником палацу був поміщик Павло Григорович Ґалаґан (1793–1834), який так і не зміг повноцінно пожити в новому маєтку, померши всього через п’ять років після завершення будівництва, та й ті роки часто вимушено виїздив за кордон для лікування.

Гнат Ґалаґан: засновник роду та зрадник

Козацький рід Ґалаґанів володів землями Сокиринців ще з 1716 року. Першочергово їх у своє володіння отримав прилуцький полковник Гнат Ґалаґан, котрий є засновником роду. Гнат був абсолютно негативним персонажем та увійшов до історії як зрадник і прислужник Москви.

У 1708 році він зрадив гетьмана Івана Мазепу, перейшовши на бік російського імператора Петра I. У 1709 році допоміг російським військам знищити Чортомлицьку Січ, що без його участі було б практично неможливо зробити. Він безжально страчував полонених козаків та максимально вислужувався перед царем. У 1714 році він очолив Прилуцький полк та зайнявся активною розбудовою міста Прилуки, що було адміністративним центром полку. Деякі зі збудованих ним споруд дійшли до нашого часу.

Парк і господарські споруди

Паралельно з будівництвом палацу відбувалася розбудова парку, первісне планування якого розробив австрійський садівник І. Є. Бістерфельд. Були висаджені десятки видів дерев та утворено став на річці Утка. Також була збудована низка господарських споруд, оранжерея, церкви, дзвіниця, містки, альтанки та різноманітні скульптури.

Григорій Павлович Ґалаґан – меценат і українофіл

Найвідомішим власником палацу був син його засновника Григорій Павлович Ґалаґан (27 серпня 1819 – 7 жовтня 1888) – громадський діяч, меценат, українофіл. Григорій Ґалаґан активно виступав за скасування кріпацтва (хоча й сам був великим поміщиком і мав кріпаків) та всіляко намагався покращити рівень життя селян, відкривав навчальні та лікувальні заклади для простих, не заможних людей, передав свій палац у селищі Дігтярі під училище.

У 1871 році він відкрив Колегію Павла Ґалаґана, у пам’ять про свого померлого 16-річного сина Павла, свого часу це був один із найкращих приватних навчальних закладів Києва, частина вихованців якого навчалися та проживали на кошти Григорія Павловича. У 1872 році заснував Сокиринське ощадно-позичкове товариство імені Павла Ґалаґана – перше в Україні ощадно-позичкове товариство, такий собі народний кооперативний банк, де могли обслуговуватися звичайні селяни. Є думка, що такими діями Григорій Ґалаґан намагався спокутувати гріхи свого пращура Гната Ґалаґана.

Перехід до родини Ламсдорф-Ґалаґанів

Після смерті 16-літнього Павла Ґалаґана чоловічий рід Ґалаґанів обірвався, тому всі маєтності перейшли до нащадків по жіночій лінії, до Ламсдорфів (з 1894 року Ламсдорф-Ґалаґанів), коли Катерина Комаровська (дочка рідної сестри Григорія Павловича Ґалаґана) одружилася із генерал-лейтенантом Костянтином Ламздорфом.

Сліпий кобзар Остап Вересай

Певний проміжок часу в Сокиринцях жив видатний сліпий кобзар Остап Микитович Вересай (1803–1890). Григорій Ґалаґан викупив його з кріпацтва та надав йому житло. У 1959 році в палаці відкрили Музей Остапа Вересая, де, окрім історії життя кобзаря, можна ознайомитися і з історією маєтку. У 1971 році на території палацу відкрили пам’ятник Остапу Вересаю.

Занепад у радянський період

У радянські часи палац націоналізували та відкрили там агрономічну школу (нині Сокиринський професійний аграрний ліцей). Зазначається, що палац не був пограбований, через шанобливе ставлення місцевих до спадщини Ґалаґанів. Проте, дослідники тих часів писали про початок занепаду палацу та ландшафтного парку, про зникнення частини унікальних меблів, цінних колекцій та речей побуту, про руйнування деяких господарських споруд, які розтягували на цеглу. Як мінімум більшовиками були зруйновані дві церкви, дзвіниця та родинний склеп Ґалаґанів. Ощадно-позичкове товариство та колегія Павла Ґалаґана також були закриті.

Сучасний стан зовні і всередині

Сокиринський палац дійшов до наших днів у гарному стані, збереглася частина господарських споруд та скульптур, в’їзна брама, огорожа та сторожові вежі. Одними з головних туристичних об’єктів є альтанка-ротонда та напівзруйнований готичний місток. Паркова зона досить непогана, але якоюсь неймовірною її не назвеш. Щоправда, повністю весь парк ми не дослідили, через обмеження по часу, а територія там реально величезна, тільки від в’їзної брами до палацу вам доведеться пройти півкілометрову алею.

Якщо ж зовні палац має дуже гарний вигляд, то всередині все безрадісно. Раніше в 60 кімнатах стояли вишукані меблі, музичні інструменти, більярдні столи (один точно був), на стінах була ліпнина, зберігалися унікальні колекції фарфору, зброї, монет, картин тощо. Зараз же там чистий «совок», ці біло-блакитні стіни й червона підлога, що заганяють в депресію, такий собі типовий навчальний заклад без сучасного ремонту. Є трохи декору в центральній залі, декілька колон та експонати в музею. Усередині палацу завжди хочеться побачити, щось на кшталт того, що є всередині Маріїнського палацу.

Символ культурної спадщини Чернігівщини

Свого часу Сокиринський палац був осередком культури та прогресивної інтелігенції, зокрема його відвідував Тарас Шевченко. Зараз же це один із найкращих туристичних об’єктів Чернігівської області.