Прилуки – місто козацької слави

06.08.2023 05.10.2025

📋 Перша згадка – 1085 рік

📋 Дата заснування – 10-11 століття (гіпотетично)

📋 Засновник – Володимир Великий або Ярослав Мудрий (гіпотетично)

📋 Тип поселення – місто, адміністративний центр Прилуцького району Чернігівської області

📋 Населення – 51 637 осіб (станом на 2022 рік)

📋 Площа – 42 км²

📝 Зміст

1. Історичний центр Прилук
2. Полкова скарбниця
3. Спасо-Преображенський собор
4. Миколаївська церква з дзвіницею
5. Собор Різдва Пресвятої Богородиці
6. Стрітенський собор
7. Пам’ятник Володимиру Мономаху
8. Пам’ятник Йоасафові
9. Пам’ятник Тарасові Шевченку
10. Пам’ятник Любові Забашті
11. Пам’ятник Василю Маслову
12. Міський Будинок культури
13. Пам’ятник Миколі Яковченку
14. Іванівська церква
15. Трьохсвятительська церква
16. Мурал «Robot Story»
Мапа
Інші місця та бонус

Історія та опис міста Прилуки

Перші згадки та заснування

Прилуки – це одне з найбільших міст Чернігівської області та адміністративний центр Прилуцького району. Вперше Прилуки згадуються в літературному творі «Повчання» Володимира Мономаха, у якому князь розповідає про події 1085 року та поселення Прилук (саме Прилук, а не Прилуки). Точна дата заснування міста невідома, ймовірна дата коливається від другої половини 10 до середини 11 століття, коли київські князі Володимир Великий та Ярослав Мудрий займалися розбудовою та укріпленням міст Київської Русі на берегах річок. Прилук якраз лежав на правому березі річки Удай, але перша згадка все-таки датується 1085 роком, тому цю дату і беруть за рік заснування.

Половецькі та монголо-татарські навали

У 1092 і 1138 році (іноді вказують 1139 рік) Прилук був спалений половцями. У 1239 році його зруйнували татаро-монголи, після чого місто на декілька століть фактично припинило існувати.

Період у складі Великого князівства Литовського

У 15 столітті Прилуки відбудували вже в складі Великого князівства Литовського, місто згадується в грамоті останнього князя Київського князівства Симеона Олельковича 1459 року. Проте, одні дослідники пишуть, що в грамоті вказується не населений пункт, а урочище та, що Прилуки не відбудовувалися. Інші ж пишуть, що місто було відбудоване князями Глинськими та в 1482 році зруйноване кримськими татарами.

Період у складі Речі Посполитої

У 1592 році Прилуки відновив князь Олександр Вишневецький, підданий Речі Посполитої, до складу якої тепер входило місто. Як бачимо, після кожної відбудови Прилуки опинялися в новому столітті та в новій державі. У 1604 році війська Московського царства зруйнували Прилуки, вирізавши більшість мирного населення, включно із жінками й дітьми.

Будівництво Прилуцької фортеці

На початку 17 століття почалося формування потужної Прилуцької фортеці з масивними земляними валами, високими стінами, вежами й глибокими ровами. Фортецю зводили на городищі (залишки укріпленого поселення) стародавнього міста Прилук, на високому правому березі річки Удай.

Період у складі Гетьманщини

У середині 17 століття Прилуки увійшли до складу новоствореної козацької держави Гетьманщини. У 1648 році вони стали адміністративним центром Прилуцького полку (адміністративно-територіальна та військова одиниця часів Гетьманщини).

Гнат Ґалаґан: розбудова міста та зрада

У 1714 році прилуцьким полковником став Гнат Ґалаґан. За його кошти були зведенні перші муровані споруди, що дійшли до наших днів. Гнат Ґалаґан є популярною постаттю в Прилуках, бо він активно розбудовував місто, але загалом увійшов до історії як зрадник і прислужник Москви. У 1708 році він зрадив гетьмана Івана Мазепу, перейшовши на бік російського імператора Петра I. У 1709 році допоміг російським військам знищити Чортомлицьку Січ, що без його участі було б практично неможливо зробити. Він безжально страчував полонених козаків та максимально вислужувався перед царем, за що одержував чималі статки та земельні наділи.

Велика пожежа 1781 року та занепад фортеці

У 1781 році сталася велика пожежа, через яку практично все місто, переважно забудоване дерев’яними спорудами, згоріло. За деякими даними вціліло всього декілька мурованих споруд. Прилуцька фортеця почала занепадати й поступово руйнуватися.

Період у складі Російської імперії та СРСР

Проміжок з 18 по кінець 20 століття пройшов для Прилук досить стандартно, вони перебували в складі Російської імперії, потім їх захопили більшовики з усіма подальшими репресіями проти українського народу, далі була німецька окупація, потім знову радянська, поки той гімняний Радянський союз не розпався.

Спадщина козацького минулого

Прилуки мають багатовікову історію, але жодних пам’яток часів Київської Русі до нас не дійшло. На противагу цьому із козацької доби дійшли пам’ятки архітектури та досить детальні плани міста, де зображені оборонні споруди, церкви, адміністративні й житлові будинки тощо. 133 роки місто було центром Прилуцького полку (1648–1781) та мало потужну козацьку фортецю, що ще сильніше пов’язує його з тією добою. Прилучани пишаються історією свого міста та гордо називають його містом козацької слави.

Історичний центр

Усі пам’ятки й цікаві локації скупчені в історичному центрі, окрім якого, хай прилучани не ображаються, дивитися особливо нічого. Переважна більшість території сучасних Прилук забудована приватним сектором та 5-поверховими радянськими будинками. Але для нас, для туристів, то досить зручно. Ти приїжджаєш і одним махом дивишся все найцікавіше, не треба гасати між локаціями по декілька кілометрів туди-сюди, щоби все встигнути.

Компанія, про яку ми не говоримо

Напевно, для певної кількості людей місто Прилуки може асоціюватися з однією корпорацією зла, яку ми не називаємо, що виробляє оті білі циліндри, які ми теж не називаємо, котрі люди тягнуть собі до рота, отже, тепер будете знати, що Прилуки насамперед про козацтво.

Вулиця на честь російського бізнесмена

А зараз буде трохи критики. У Прилуках великою популярністю користується меценат Юрій Вікторович Коптєв, на чиї кошти було проведено ряд реконструкцій, облаштовано нові території та встановлено більшість пам’ятників. Він є уродженцем Прилук, але з 1980-х років проживає в росії, де займається підприємницькою діяльністю в будівельній галузі та є громадянином цієї країни. Так от, у 2011 році (при ще живому Юрію Коптєву) на його честь назвали вулицю, що є не просто крінжово, а ще й не законно, бо заборонено називати вулиці іменами живих людей. Якщо таке дозволяти, то скоро всі мери або політсили почнуть називати вулиці на честь своїх спонсорів та партнерів. Для вшанування мецената існують меморіальні та інформаційні дошки біля об’єктів, що були збудовані на їх кошти. На щастя, на всю Україну всього декілька таких випадків.

Прилучан же цілком влаштовує вулиця названа на честь російського бізнесмена, навіть після початку російсько-української війни в 2014 році та повномасштабного вторгнення росії в 2022 році. Водночас ми не знайшли жодного осуду війни чи російського режиму від Коптєва. На податки від його бізнесу будуються ракети та військова техніка, що потім вбиває нас із вами. Скільки тими ракетами та технікою вже було вбито на війні?

Історичний центр Прилук

Пам’ятки та стародавній Прилук

В історичному центрі розташовуються практично всі найголовніші пам’ятки міста, серед яких чотири пам’ятки архітектури національного значення. Саме там стояло стародавнє місто Прилук та Прилуцька фортеця.

Планування центру

Уся територія повністю пішохідна та поділена на декілька площ, що плавно перетікають одна в одну. Головною площею є Центральна площа, далі йде Соборна площа, площа Іоасафа Бєлгородського (сподіваємося, що її перейменують) та площа Володимира Мономаха. Отже, ви маєте нагоду собі вільно прогулюватися великою територією та спокійно розглядати різноманітні пам’ятки.

Полкова скарбниця

📋 Дата будівництва – 1714 рік

📋 Архітектурний стиль – українське бароко

📋 Вид пам’ятки – пам’ятка архітектури національного значення

📋 Адреса – Чернігівська область, Прилуцький район, місто Прилуки, Галаганівська вулиця

Найстаріша споруда міста

Полкова скарбниця – це перша мурована споруда Прилук та найстаріша збережена споруда міста загалом. Скарбниця збудована на початку 18 століття, орієнтовно в 1714 році, коли любитель (чи то справжній професіонал) російського імператора Гнат Ґалаґан став на чолі Прилуцького полку.

Призначення та опис

На початку скарбниця виконувала функції полкової канцелярії, а вже потім там почали зберігати різноманітні скарби полку. Споруда одноповерхова з підвальним приміщенням та досить маленька, але водночас має стіни метрової товщини. За легендою, раніше зі скарбниці вели потаємні ходи, через які можна було безпечно покинути місто.

Сучасний стан

У радянські часи скарбниця перебувала в занедбаному стані. У 1989 році її реставрували. У 1995 році біля Полкової скарбниці перепоховали останки невідомого козака 18 століття.

Спасо-Преображенський собор

📋 Дата будівництва – 1710–1720 роки

📋 Архітектурний стиль – українське бароко

📋 Вид пам’ятки – пам’ятка архітектури національного значення

📋 Адреса – Чернігівська область, Прилуцький район, місто Прилуки, Галаганівська вулиця

📋 Приналежність – Російська православна церква в Україні

Заснування, засновник та прототип

Спасо-Преображенський собор зведений у 1710–1720 роках на кошти полковника Гната Ґалаґана. Дослідники припускають, що прототипом для цього храму міг послугувати Миколаївський собор із сусіднього Ніжина. Раніше на місці собору стояла дерев’яна Спаська церква 1653–1655 років, яка згоріла на початку 18 століття. Ще в 1720 році збудували муровану дзвіницю, але про неї в наступному тексті.

Тимчасово головний храм міста

Під час великої пожежі 1781 року згоріла соборна дерев’яна церква Різдва Пресвятої Богородиці, через що Спасо-Преображенський храм, до освячення нового собору Різдва Пресвятої Богородиці в 1817 році, став соборним, тобто головним храмом міста.

Радянський період та сучасний статус

З приходом радянської влади храм закрили та пограбували, спочатку відкривши там музей, а потім склад керосину. У 1991 році його передали релігійній громаді.

Опис та потаємний шлях до скарбниці

Наразі Спасо-Преображенський собор є чудовий приклад козацького бароко та однією з головних пам’яток Прилук. Стіни собору повністю розписані, щоправда, ми не знаємо, наскільки всі ті фрески старі. До речі, до вищезгаданої Полкової скарбниці можна потрапити тільки через територію храму, пройшовши потаємним (або не дуже) шляхом.

Миколаївська церква з дзвіницею

📋 Дата будівництва – 1720 рік

📋 Архітектурний стиль – українське бароко

📋 Вид пам’ятки – пам’ятка архітектури національного значення

📋 Адреса – Чернігівська область, Прилуцький район, місто Прилуки, Галаганівська вулиця

📋 Приналежність – Російська православна церква в Україні

Заснування та засновник

Миколаївська церква з дзвіницею зведена в 1720 році на кошти полковника Гната Ґалаґана. Споруда виконана в стилі українського бароко з елементами класицизму.

Дзвіниця не того храму

Фактично споруда складається з двох частин, з маленької Миколаївської церкви та масивної двоярусної дзвіниці Спасо-Преображенського собору. Тобто це дзвіниця не Миколаївської церкви, а саме Спасо-Преображенського собору, що стоїть через дорогу.

Радянський період та сучасний статус

Під час пожежі 1817 року будівля зазнала пошкоджень та була перебудована. У радянські часи церкву закрили та використовували не за призначенням. Після Другої світової війни споруда перебувала в напівзруйнованому стані. У 1980-х роках церкву реконструювали. У 1992 році її передали релігійній громаді.

Собор Різдва Пресвятої Богородиці

📋 Дата будівництва – 1806–1815 роки

📋 Архітектурний стиль – класицизм

📋 Вид пам’ятки – пам’ятка архітектури національного значення

📋 Адреса – Чернігівська область, Прилуцький район, місто Прилуки, Соборна площа

📋 Приналежність – Православна церква України

Заснування та перший храм міста

Собор Різдва Богородиці спорудили в 1806–1815 роках у стилі класицизму. Раніше на його місці стояла дерев’яна соборна церква Різдва Богородиці 1618 року, котру наразі вважають найпершою церквою Прилук. Хоча дослідники припускають існування храмів на території міста й у більш ранні часи. У 1697 році на тому ж місці збудували нову дерев’яну церкву, яка згоріла під час пожежі 1781 року. Будівництво нового, але вже мурованого храму Богородиці з двоярусною дзвіницею виконав купецький син Федір Тимофійович Заболоцький. У 1817 році церкву освятили, після чого вона стала соборною.

Радянський період

У радянський час храм закрили та облаштували там міський архів, а дзвіницю розібрали. У 2005 році собор у занедбаному стані передали українській церковній громаді.

Сучасний стан

У 2017 році розпочалася сучасна реставрація, під керівництвом настоятеля Віталія Юрочка храм перефарбували з біло-зелених у національні кольори, облаштували нове освітлення, пандус для людей з інвалідністю, велопарковку і т. ін. Це патріотичне забарвлення храму одразу нагадало нам київський Володимирський собор.

Допомога воїнам на фронті

Також від самого початку війни з росією в храмі збирають кошти та різноманітні речі для допомоги українським воїнам на фронті.

Стрітенський собор

📋 Дата будівництва – 1893–1899 роки

📋 Вид пам’ятки – пам’ятка архітектури

📋 Адреса – Чернігівська область, Прилуцький район, місто Прилуки, вулиця Соборна, 2

📋 Приналежність – Російська православна церква в Україні

Заснування храму

Стрітенський собор спорудили в 1893–1899 роках у пам’ять про російського імператора Олександра II, якого вбили в 1891 році. Практично всю суму на будівництво храму, а саме 60 тисяч карбованців, пожертвував тодішній міський голова Іван Дедін.

Радянський період та сучасний статус

З приходом радянської влади храм закрили та облаштували там краєзнавчий музей. За часів німецької окупації церковна служба ненадовго відновилася. Згодом собор знову закрили й повернули музей, який розташовувався там до 2007 року, поки будівлю не передали релігійній громаді.

Нетиповий зовнішній вигляд

Дуже цікавим є зовнішній вигляд Стрітенського собору, зовсім не притаманний православним церквам. Зовні він нагадує католицький костел і коли ми його вперше побачили були впевнені, що це саме костел. Для порівняння можемо навести вам Кафедральний костел Святої Софії та Семінарійський костел Святого Йоана з Дуклі.

Пам’ятник Володимиру Мономаху

📋 Інша назва – Пам’ятник на честь 900-річчя Прилук

📋 Дата спорудження – 1992 рік

📋 Скульптор – Семен Кантур

📋 Вид пам’ятки – пам’ятка монументального мистецтва

📋 Адреса – Чернігівська область, Прилуцький район, місто Прилуки, Галаганівська вулиця

Відкриття пам’ятника

Пам’ятник Володимиру Мономаху відкрили 22 серпня 1992 року. Автор роботи – Семен Кантур. Раніше позаду пам’ятника стояли дві високі стели з куполом та позолоченим шпилем, але в процесі реставраційних робіт 2012 року стелу прибрали, а сам пам’ятник трохи підняли, встановивши на новий постамент.

Володимир Мономах: коротка біографія

Володимир Мономах (1053 – 19 травня 1125) – князь смоленський, чернігівський, переяславський та великий князь київський (1113–1125), видатний правитель, який активно займався розвитком та розбудовою Київської Русі. На думку істориків, Мономах всіляко намагався уникнути князівських міжусобиць та роздроблення Русі, тому кілька разів поступився владою своїм братам, дотримуючись старшинства в наслідуванні. Так само як Володимир Великий та Ярослав Мудрий правив державою централізовано, об’єднавши під своїм керівництвом практично всі князівства.

«Повчання дітям» Володимира Мономаха

Володимир Мономах є автором літературного твору «Повчання», де вперше згадуються Прилуки, більш розповсюдженою назвою твору є «Повчання дітям» Володимира Мономаха. Цю згадку ми можемо прочитати на бронзовому пергамент, який тримає наш князь: «В літо 1085… і коли ми їхали до Прилука-города, то стріли нас зненацька половецькі князі. Вісім тисяч воїнів і хотіли ми з ними отже битися, та оружжя одіслали були вперед на повозах і ввійшли ми в город».

Пам’ятник Йоасафові

📋 Дата спорудження – 2011 рік

📋 Скульптор – Олег Радзевич

📋 Архітектор – Павло Бережний

📋 Вид пам’ятки – пам’ятка монументального мистецтва

📋 Адреса – Чернігівська область, Прилуцький район, місто Прилуки, Галаганівська вулиця

Встановлення пам’ятника

Пам’ятники Йоасафові встановили в 2011 році. Автори роботи – скульптор Олег Радзевич та архітектор Павло Бережний.

Йоасаф: коротка біографія

Йоасаф (справжнє ім’я – Яким Андрійович Горленко; 19 вересня 1705 – 21 грудня 1754) – український церковний діяч та канонізований святий. Народився в селі Лапинці, яке з 1936 року входить до складу Прилук. Його прадід Лазар Горленко і дід Дмитро Горленко були прилуцькими полковниками, батько обіймав посаду бунчукового товариша, а його мати Марія Апостол була донькою гетьмана Лівобережної України Данила Апостола. У 1725 році Яким Горленко прийняв монаший постриг та в 1727 році одержав ім’я Йоасаф (Йосаф, Іосаф). Був настоятелем Мгарського Спаського монастиря і Троїце-Сергієвої лаври. У 1748 році став єпископом та очолив єпархію Білгородської Народної Республіки (БНР). У 1911 році його канонізували.

Пам’ятник Тарасові Шевченку

📋 Дата спорудження – 2007 рік

📋 Скульптори – Володимир Небоженко, Семен Кантур

📋 Архітектор – Павло Бережний

📋 Вид пам’ятки – пам’ятка монументального мистецтва

📋 Адреса – Чернігівська область, Прилуцький район, місто Прилуки, вулиця Незалежності

Встановлення пам’ятника

Пам’ятник Тарасові Шевченку встановили в 2007 році. Автори роботи – скульптори Володимир Небоженко, Семен Кантур та архітектор Павло Бережний.

Перший пам’ятник Шевченку як художнику

Вважається, що цей пам’ятник є першим пам’ятником в Україні, який присвячений саме Шевченку як художнику, а не як письменнику. Тарас Григорович зображений молодими, приблизно в тому віці, коли відвідував Прилуки в середині 1840-х років. Загалом бував у Прилуках тричі.

Ще в місті є три погруддя, але унікальними їх не назвеш, такі можна побачити практично в кожному населеному пункті.

Не точна копія

Цікаво, що прилуцький пам’ятник Тарасові Шевченку є точною копією Дніпровського пам’ятника 1992 року. Тільки в Прилуках він тримає в руках художнє приладдя. Невідомо, чи це якийсь символізм, чи банальна економія коштів.

Пам’ятник Любові Забашті

📋 Дата спорудження – 2011 рік

📋 Скульптори – Володимир Чепелик, Олексій Чепелик

📋 Вид пам’ятки – пам’ятка монументального мистецтва

📋 Адреса – Чернігівська область, Прилуцький район, місто Прилуки, вулиця Київська

Встановлення пам’ятника

Пам’ятник Любові Забашті встановили у вересні 2011 року. Автори роботи – скульптори Володимир Чепелик та Олексій Чепелик.

Любов Забашта: зв’язок з Прилуками та творчість

Любов Василівна Забашта (3 лютого 1918 – 21 липня 1990) – відома українська поетеса та дружина Андрія Самійловича Малишка. Забашта народилася в Прилуках, де навчаючись у молодших класах школи № 4 почала вперше писати вірші. У 1935 році в газеті «Правда Прилуччини» були опубліковані її перші вірші. Попри своє бажання стати письменницею та вступити до гуманітарного інституту, батько відмовив її від цього, через репресії проти діячів культури тих часів. У 1940 році вона закінчила Одеський інститут інженерів водного транспорту (нині Одеський національний морський університет). Під час навчання Любов познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Валентином Забаштою (дівоче прізвище Забашти було Гришко), але вже в 1942 році залишилася вдовою з маленьким сином на руках, чоловік пропав безвісти на війні.

Працюючи в Києві інженеркою вона не полишала творчу працю. У 1950 році друком вийшла її перша поетична збірка «Нові береги» та Любов Забашта стала членкинею Спілки письменників СРСР. У 1956 році вона вийшла заміж за письменника Андрія Малишка, після чого продовжила активно писати й публікувати нові роботи.

Будинок та могила Забашти

До речі, на нашому сайті ви можете побачити київський будинок письменників «Роліт», де мешкало творче подружжя та Байкове кладовище, де Забашта похована поруч із Малишком.

Пам’ятник Василю Маслову

📋 Дата спорудження – 2011 рік

📋 Скульптор – Олег Радзевич

📋 Вид пам’ятки – пам’ятка монументального мистецтва

📋 Адреса – Чернігівська область, Прилуцький район, місто Прилуки, вулиця Київська, 277

Встановлення пам’ятника

Пам’ятник Василю Маслову встановлений у 2011 році, перед входом до Прилуцького краєзнавчого музею імені В. І. Маслова. Автор роботи – скульптор Олег Радзевич.

Василь Маслов: коротка біографія

Василь Іванович Маслов (2 січня 1885 – 22 березня 1959) – український літературознавець, етнограф, педагог та автор численних наукових праць. Народився в місті Ічня Прилуцького району, закінчив прилуцьку гімназію, працював у навчальних закладах Прилук та Києва, де викладав російську літературу 🤦. Протягом декількох років очолював Прилуцький краєзнавчий музей, який зараз носить його ім’я.

Міський Будинок культури

📋 Дата будівництва – 1930 рік

📋 Архітектор – Ф. Білик

📋 Адреса – Чернігівська область, Прилуцький район, місто Прилуки, Театральна площа

Заснування та засновник

Міський Будинок культури почали будувати наприкінці 19 століття на кошти прилуцького міщанина Бродського та його компаньйона Штонда, який був власником цегельного заводу, але через брак коштів будівництво не було завершене.

Театральний період

У 1930 році за проєктом архітектора Ф. Білика споруду добували. У 1934 – 1948 роках це був Прилуцький український музично-драматичний театр, але після переїзду театральної трупи, будівлю перейменували на Міський Будинок культури.

Сучасна функція

Хоча першочергово будівля задумувалася як театр, наразі вона виконує набагато більше функцій. Там проходять театральні вистави, музичні концерти, презентації, виставки, корпоративні вечірки тощо. Сам Міський Будинок культури розташовується на Театральній площі, на якій теж часто проводять різноманітні гуляння.

Ще один Бродський

На жаль, не вдалося дізнатися повні ініціали Бродського, він може бути родичем мецената Лазаря Бродського, на чиї кошти спорудили шикарну Центральну синагогу Києва.

Пам’ятник Миколі Яковченку

📋 Дата спорудження – 2008 рік

📋 Скульптори – Володимир Чепелик, Олексій Чепелик

📋 Архітектор – Володимир Павленко

📋 Вид пам’ятки – пам’ятка монументального мистецтва

📋 Адреса – Чернігівська область, Прилуцький район, місто Прилуки, Театральна площа

Встановлення пам’ятника

Пам’ятник Миколі Яковченку встановили в 2008 році на Театральній площі, перед Міським Будинком культури. Автори роботи – скульптори Володимир Чепелик, Олексій Чепелик та архітектор Володимир Павленко.

Микола Яковченко: коротка біографія

Микола Федорович Яковченко (3 травня 1900 – 11 вересня 1974) – український комедійний актор театру та кіно, Народний артист України. У кіно на відміну від театру він не грав головних ролей, але через колоритну зовнішність, харизматичність та великий акторський талант його ролі завжди запам’ятовувалися. Микола Яковченко один із найталановитіших українських акторів 20-го століття. Серед фільмів можна виділити: «Максим Перепелиця» (1955), «Штепсель одружує Тарапуньку» (1957), «За двома зайцями» (1961), «Вечори на хуторі біля Диканьки» (1961), «Королева бензоколонки» (1963), «Вій» (1967), «Між високими хлібами» (1970).

Зв’язок з Прилуками

Микола Яковченко народився, навчався та починав свою кар’єру в Прилуках, він беззаперечно (разом із Забаштою) є одним із найвідоміших уродженців Прилук, часто на його честь у місті проводять різноманітні культурні та розважальні заходи. У 2023 році в Прилуках намалювали мурал присвячений Яковченку.

Практична копія

Цей пам’ятник практично є копією київського пам’ятника Яковченку 2000 року. У прилуцькому варіанті він тримає праву руку на лавці, а ліву на парасольці, у київському варіанті правою рукою він тримає газету, а ліва рука у нього в кишені. Поруч стоїть його улюблена такса по кличці Фанфан, яку він назвав на честь французького актора Жерара Філіпа, відомого за фільмом «Фанфан-тюльпан» 1952 року, де той зіграв головну роль.

Іванівська церква

📋 Дата будівництва – середина 19 століття

📋 Вид пам’ятки – пам’ятка архітектури

📋 Адреса – Чернігівська область, Прилуцький район, місто Прилуки, вулиця Київська, 146

📋 Приналежність – Російська православна церква в Україні

Заснування храму

Іванівська церква була збудована в середині 19 століття та освячена 28 серпня 1865 року. Раніше храм і дзвіниця стояли окремо, але в 1910 році їх об’єднали прибудовою.

Радянський період

У радянські часи церкву закрили. Спочатку там розміщувалися військові склади 224 стрілецького полку, потім рукавична фабрика, пожежна охорона та знову склад. У 1993 році храм передали релігійній громаді.

Депресивний колір

Всередину Іванівської церкви ми не потрапили, тому повноцінно її оцінити не можемо, судячи з найдених фото, вона не розписана. Зовні церква досить гарна, але цей її блакитний колір (чи то якийсь пастельно-блакитний, чи пастельно-бірюзовий) виглядає досить депресивно, трохи нагадує стару лікарню.

Трьохсвятительська церква

📋 Дата будівництва – 1879 рік

📋 Вид пам’ятки – пам’ятка архітектури

📋 Адреса – Чернігівська область, Прилуцький район, місто Прилуки, вулиця Петропавлівська

📋 Приналежність – Російська православна церква в Україні

Попередні споруди

Трьохсвятительська церква споруджена в 1879 році на місці двох дерев’яних церков. Першу церкву звели на кошти міщанина Андрія Кендюха в 1657–1659 роках, коли прилуцьким полковником був Петро Дорошенко. У 1752 році її розібрали та коштом прилуцького полковника Григорія Ґалаґана й сотника Андрія Геленка спорудили нову.

Станом на 1862 рік Трьохсвятительська церква мала найбільшу кількість парафіян у місті та зберігала своє лідерство на початку 20 століття.

Заснування сучасного храму

Сучасна церква 1879 року, як і її попередниці, є дерев’яною, що додає їй неабиякої унікальності. Хотіли потрапити всередину, але, на жаль, там уже було зачинено. Зазвичай усередині старих дерев’яних церков завжди цікаво.

Мурал «Robot Story»

📋 Дата створення – 2007 рік

📋 Художник – Chzz Zavoyovnuk

📋 Адреса – Чернігівська область, Прилуцький район, місто Прилуки, Галаганівська вулиця

Створення муралу

Мурал «Robot Story» створений у 2017 році в історичному центрі міста. Автор роботи – український художник Chzz Zavoyovnuk.

Стінопис намальований на стіни будівлі колишньої жіночої гімназії початку 20 століття, де зараз розміщується Прилуцький міський Центр науково-технічної творчості молоді.

Летюча такса

На малюнку зображено троє роботів та летючу таксу (летючу робо-таксу). Два роботи з правого боку та один з лівого, він (чи вона 🤔) такий великий, що видно тільки ноги. Ану зізнавайтеся, хто відразу зрозумів, що то такса? 🤯

Інші роботи художника

Ще на нашому сайті ви можете побачити мурал «Обмін» та мурал «Енергетичний кракен» від художника Chzz.

Мапа

Інші місця

Подальші плани

У статі ми намагалися показали головні пам’ятки Прилук, але все охопити не змогли. Деякі місця не знайшли, про деякі банально не знали, а про деякі просто немає сенсу окремо писати. Усі прогалини будемо закривати після наступної поїздки.

Деякі цікаві локації

Біля Стрітенського собору стоїть цегляна арка, яка має імітувати в’їзну браму до Прилуцької фортеці, але вона ще не завершена, має бути цікавим туристичним об’єктом. Уже згаданий Прилуцький краєзнавчий музей ми так і не відвідали, тому нічого об’єктивно про нього сказати не можемо. Ще є будинок Володимира Шкуратова збудований у 1912–1914 роках, який нагадує замок, Пантелеймонівська церква 1905 року будівництва, напівзруйнована хоральна синагога 1861 року, будинок Тарновського другої половини 19 століття, кам’яниця в садибі Скоропадського і т. ін.

Нафтова качалка

Також є незвичний пам’ятник нафтовій качалці та різноманітні пам’ятники присвячені Другій світовій війні, Голодомору і сучасній російсько-українській війні.