Володимирський собор (Київ)

Ініціатива Філарета та річниця Хрещення Русі

Володимирський собор збудований у 1862–1882 роках на честь київського князя Володимира Великого. Ініціатором спорудження собору був митрополит Київський і Галицький Філарет (Федір Георгійович Амфітеатров). Так митрополит хотів до прийдешньої річниці 900-ліття Хрещення Русі уславити ім’я видатного князя, котрий, власне, у 988 році й охрестив Київську Русь.

Проєкт Штрома та економія коштів

На початку 1850-х років схвалили масштабний проєкт храму розроблений архітектором Іваном Штромом. Також було вирішено, що майбутній собор має бути побудований на пожертви вірян, можливо, причиною такого рішення послугувало важке економічне становище Російської імперії під час Кримської війни 1853–1856 років та після розгромної поразки в ній.

Своїми силами вдалося зібрати орієнтовно 100 тисяч рублів, що було набагато менше ніж потрібно для реалізації першочергового задуму. Для зменшення кошторису запросили архітектора Павла Спарро, який суттєво переробив проєкт Штрома, зменшивши храм ледь не вдвічі. Безпосереднім же керівником будівництва призначили архітектора Олександра Беретті, який теж вніс свої зміни в проєкт, навпаки збільшивши храм.

Помилки на етапі проєктування та інженерні корективи

У 1862 році розпочалося будівництво собору, проте, через помилки допущені на етапі проєктування та постійне намагання зекономити, у 1866 році стіни дали сильні тріщини, що зупинило будівництво практично на 10 років. Надалі до будівництва залучили архітектора Рудольфа Бернгарда, який зробив точні математичні розрахунки та знайшов спосіб розв’язання всіх проблем. 1876 року будівельні роботи були відновлені вже під управлінням архітектора Володимира Ніколаєва. У 1882 році собор успішно добудували.

Розписи Прахова

У 1885-1896 роках храм розписали під керівництвом професора Адріана Прахова. 20 серпня 1896 року Володимирський собор освятили, тим саме остаточно завершивши довготривале будівництво. До речі, ще під керівництвом Прахова була розписана видатна Кирилівська церква, яка є третьою найстарішою церквою Києва, що дійшла до нас у практично повністю збереженому стані.

Закриття та відновлення богослужінь

У 1929 році більшовики закрили собор та облаштували там антирелігійний музей. У 1944 році Володимирський собор став кафедральним храмом (тобто головним) митрополита Київського і Галицького (це тодішній настоятель українського філіалу російської православної церкви, згодом УПЦ МП). Богослужіння поновилися, але відбувалися лише з дозволу владу. У 1960-х, коли новим митрополитом став Філарет (Михайло Антонович Денисенко), собор повноцінно відновив свою діяльність. У 1992 році собор став кафедральним храмом новоствореної Української православної церкви Київського патріархату, котру очолив усе той самий Філарет. У 2018 році УПЦ КП увійшла до складу автокефальної Православної церкви України, а Володимирський собор втратив статус кафедрального, нині кафедральним є Михайлівський Золотоверхий собор.

Неовізантійський стиль та сучасний вигляд

Володимирський собор виконаний у неовізантійському стилі, його творці намагалися відтворити стиль візантійських храмів, що якраз будувалися за часів князя Володимира Великого. Нині стіни собору пофарбовані в жовтий колір, а бані в синій. Це, беззаперечно, один із найкращих та найвідоміших київських храмів.