Кирилівська церква (Київ)

Заснування та засновник

Кирилівська церква була збудована в першій половині 12 століття та є пам’яткою архітектури національного значення. Це третя найстаріша споруда Києва часів Русі, після Софіївського собору та Троїцької надбрамної церкви, що дійшла до наших днів у повністю збереженому стані. Засновником храму є Великий князь київський Всеволод Ольгович. За найпоширенішою версією храм побудували в 1140–1146 роках. За іншою версією будівництво почалося в 1139 році та було завершене дружиною князя в 1150 році.

Кирилівський монастир і назва храму

Кирилівська церква була складовою частиною та єдиною мурованою спорудою Кирилівського монастиря також заснованого Всеволодом Ольговичем. А свою назву церква отримала на честь святителя Кирила Александрійського, який був небесним покровителем Всеволода, останній при хрещені прийняв ім’я Кирило.

Місцевість Дорогожичі

Монастир і церкву звели на території місцевості Дорогожичі, яка була тоді дальньою околицею Києва. Цю місцевість часто використовувати як плацдарм для захоплення та набігів на столицю. Щоправда, тодішньому чернігівському князю Всеволоду Ольговичу цей плацдарм не знадобився, бо в 1139 році син Володимира Мономаха В’ячеслав Володимирович здав Київ без бою, пробувши князем менше ніж місяць.

Родова усипальниця Ольговичів

Кирилівська церква стала родовою усипальнею Ольговичів. У 1179 році там поховали дружину засновника храму Марію Мстиславівну, а в 1194 році його сина Святослава Всеволодовича. Загалом у нартексі (приміщення при вході) храму є чотири аркосолії (аркова ніша в стіні), де ще до 17 століття стояли князівські саркофаги, але подальша доля поховань невідома.

Занепад після татаро‑монгольської навали

Храм постраждав під час татаро-монгольської навали 1240 року, але зруйнований не був. Є певні згадки про послідуючі відновлювальні роботи, хоча якихось документальних підтверджень цьому немає, тому, найімовірніше, храм понад три століття перебував у занедбаному стані. Проте, є підстави вважати, що сам монастир міг продовжувати функціонувати, бо його земельні володіння згадуються в документі 1539 року.

Відродження та розквіт за Інокентія Монастирського

На початку 17 століття Кирилівська церква й монастир були відновлені за ініціативою князя Костянтина Острозького. Усі відновлювальні роботи та керування монастирем Острозький доручив ігумену Василю Красовському, котрий очолював обитель упродовж 1605–1614 років. Найбільшого розквіту Кирилівський монастир набув у 1681–1697 роках, коли його очолив ігумен Інокентій Монастирський. Зазначається, що тоді своєю значущістю він поступався тільки Києво-Печерській лаврі.

Набуття рис українського бароко

У 1734 році церква сильно постраждала від пожежі. Під час відновлювальних робіт 1748–1760 років, які проходили під керівництвом відомого українського архітектора Івана Григоровича Григоровича-Барського, споруда набула характерних рис українського бароко. Ще був зведений мур із чотирма вежами, надбрамна церква з дзвіницею та низка монастирських мурованих споруд.

Ліквідація монастиря та психіатрична лікарня

У 1786 році за наказом імператриці Катерини II Кирилівський монастир ліквідували, а всі його споруди передали під лікарню для душевнохворих (нині Київська міська психіатрична лікарня № 1 імені І. П. Павлова). Кирилівська церква стала лікарняною церквою, причому її стіни всередині було потиньковано і побілено.

Відкриття фресок і реставрація Прахова та Врубеля

У процесі ремонтних робіт 1860 року священником Петром Орловським були виявлені фрески 12 століття. Під керівництвом протоієрея Петра Лебединцева пройшли перші роботи з відчищення старовинних фресок від тиньку та пізніших нашарувань. У 1880–1889 роках під керівництвом професора Адріана Прахова пройшли головні реставраційні роботи. Фрески 12 століття поновили олійними фарбами, хоча Прахов виступав проти такого рішення, втрачені фрагменти цих фресок домалювали, а в місцях, де фрески були повністю втрачені намалювали абсолютно нові сюжети. Більшість робіт виконали викладачі та учні Київської рисувальної школи Миколи Мурашка, усього орієнтовно 30 художників школи: Іван Селезньов, Харитон Платонов, Микола Пимоненко, Самійло Гайдук, Михайло Климанов, Іван Їжакевич та інші.

Особливо цінний вклад у розпис храм зробив художник Михайло Врубель, саме його роботи вважають одними з найкращих. Зараз він має славу видатного митця минулого, але на той час він був ще маловідомим талановитим молодим художником, якого Прахову порекомендував Павло Чистяков (учитель Врубеля). Узагалі ми бачимо, що кістяк художнього складу склали молоді художники, а не вже відомі та досвідчені, що було спричинено банальною обмеженістю коштів. На жаль, автори деяких фресок і досі не ідентифіковані. До речі, під керівництвом Прахова та за участю Врубеля також був розписаний Володимирський собор.

Італійський іконостас

У 1880-х роках італійською фірмою був виготовлений новий мурований іконостас, до якого Михайло Врубель намалював чотири ікони. Його зробили за проєктом Адріана Прахова, який попри популярність традиційних багатоярусних іконостасів, спроєктував його одноярусним, щоби він не закривав собою старі розписи.

Радянські роки: період занепаду

У радянські часи храм закрили та перетворили його на музей, а дзвіницю і більшу частину муру зруйнували.

Входження до заповідника «Софія Київська»

У 1965 році Кирилівська церква увійшла до складу Національного заповідника «Софія Київська», куди також входить Софіївський собор, Золоті ворота, Андріївська церква та Судацька фортеця з Криму.

Повторне відкриття фресок: здійснення першочергового задуму Прахова

У другій половині 20 століття реставратори відкрили стародавні фрески, розчистивши нашарування 19 століття (поновлення олійними фарбами, проти якого виступав Адріан Прахов), але залишили дописані фрагменти та заново написані сюжети. Тому, коли ви будете бачити вицвілі фрески, на яких мало що можна зрозуміти, то це збережені розписи 12 століття, якщо посеред вицвілої фрески є яскравий та насичений елемент, то це домальований втрачений фрагмент, а якщо фреска виглядає взагалі як нова, то це вже розписи 19 століття. У такому вигляді Прахов і планував виконати реставрацію.

Сучасний стан та екскурсії

У 1990 роках в церкві поновилися богослужіння. Точний час і день проведення служб ми не знаємо, але здебільшого Кирилівська церква працює як музей. При її відвідувані рекомендуємо замовити екскурсію, щоби ви хоч зрозуміли, що до чого. Велику увагу приділяють фрескам, особливо роботам Врубеля. Ще там досить регулярно проводять музичні концерти. Єдиний мінус, що якогось дива служби там проводяться російською православною церквою, сподіваємося, що тимчасово.

Унікальність Кирилівської церкви

Кирилівська церква – це беззаперечно одна з найвидатніших пам’яток України, яка чомусь немає широкої популярності. Вона є третьою найстарішою добре збереженою спорудою Києва, проте, мало хто вам її одразу назве по пам’яті, що дуже сумно. Зовні вона набула рис українського бароко, але всередині практично не зазнала жодних змін із часів Київської Русі. На вас очікує 800 кв. м унікальних фресок 12 століття, одна фреска 17 століття із зображенням ігумена Інокентія Монастирського (за іншою версією, то ігумен Василь Красовський) та неймовірні фрески 19 століття, створені під керівництвом Адріана Прахова. Ще є можливість старими сходами, що викарбувані всередині стіни, піднятися на другий поверх. Загалом заходячи до Кирилівської церкви, виникає таке відчуття, що ти зайшов не до храму, а до справжньої машини часу, яка перенесла тебе на 900 років у минуле.