Ніжин – грецькі храми, Гоголь та огірки

Будівництво храму

Миколаївський собор – це найстаріший храм Ніжина та один із перших храмів виконаних у стилі українського бароко загалом. Точна дата будівництва невідома, найчастіше зустрічаються різні дати в діапазоні 1653–1658 років. Збудували його на кошти ніжинських козаків за участю братів Івана та Василя Золотаренків, які в той час були полковниками (командувачами Ніжинського полку в різні роки).

Прототип для храмів Лівобережжя

Вважається, що цей хрещатий п’ятибанний собор став прототипом для великої кількості храмів Лівобережної України. До таких храмів можна віднести прилуцький Спасо-Преображенський собор, чернігівську Катерининську церкву та київський Георгіївський собор.

Перебудови після пожеж

У другій половині 18 століття храм зазнав чималих руйнувань унаслідок кількох пожеж, після чого був перебудований. Була втрачена частина декору та змінена форма бань.

Тепла церква Івана Предтечі

У 1842 році поруч із собором збудували теплу церкву Івана Предтечі (її фото будуть наприкінці статті). Нині там розміщується Ніжинський міський будинок культури.

Занепад та відродження

На початку 1930-х років храм закрили та почали використовувати як склад. Також за радянських часів існувала значна загроза його повного знищення, але, на щастя, цього не сталося. У 1957–1966 роках під керівництвом архітекторки Маріонiли Говденко дослідили споруду та підготували проєкт реставрації, яка розпочалася лише в 1980-х роках. Під час реставрації баням повернули первісну форму. У 1990 році храм відновив свою діяльність.

Заснування та автор проєкту

Благовіщенський собор збудували в 1702–1716 роках за ініціативою та на кошти митрополита Стефана Яворського. Він є головною спорудою Благовіщенського монастиря, частина будівель якого дійшла до наших днів. Однією з причин будівництва цього собору в Ніжині називають те, що на той момент рідний брат Стефана Яворського був настоятелем Миколаївського собору. Автор роботи – російський архітектор Григорій Іванович Устинов. Собор виконаний у стилі українського бароко, хоча частина джерел вказує, що архітектурним стилем є звичайне бароко, а не типове для тих часів українське, от не треба було брати московита 🤦.

Бібліотека митрополита, пожежі та радянський період

Раніше в соборі розміщувалася особиста бібліотека митрополита Яворського, яку той ще за життя подарував монастирю, проте після його смерті її перевезли до Харкова. Храм неодноразово страждав від пожеж і зазнавав перебудов. У радянські часи його закрили та переобладнали під склад. У 1990-х роках храм повернули релігійній громаді.

Сучасний стан та цар-стовп

Благовіщенський собор є другою найстарішою пам’яткою архітектури Ніжина. Станом на 2019 рік у соборі тривала реконструкція, тому він був закритий. Не знаємо чому, але тоді він якось нам до душі не припав, можливо, виною тому став цар-стовп на мільйон дротів. Ти наче й дивишся на храм, а перед очима той стовп.

Грецька громада та зведення першої дерев’яної церкви

Грецька Михайлівська церква – це найстаріший грецький храм Ніжина, який збудували в 1714–1729 роках на місці старої дерев’яної церкви. Наприкінці 17 століття на території міста проживала велика грецька громада, що складала відчутну частину його населення, але водночас греки не мали свого православного храму, де служби проводилися б грецькою мовою та за грецькими традиціями. Тому вони на чолі зі священником Христофором Димитрієвим звернулися до влади з проханням дати змогу побудувати їм свій храм, на що отримали згоду. Так у 1680 році розпочалося будівництво першої дерев’яної грецької церкви міста.

Перебудова у мурований храм

Згодом стару дерев’яну церкву було вирішено перебудувати на нову муровану. У 1714 році заклали фундамент, а безпосередньо будівництво почали в 1719 році, яке завершувалося під керівництвом священника Миколи Бошняка, котрий був ктитором храму до 1739 року.

Радянський період

У радянські часи храм закрили та облаштували там склад. Також вони знищили стару муровану дзвіницю, що стояла поруч. Довгий час ця дзвіниця була найвищою спорудою старого міста. За часів незалежності храм передали церковній громаді.

Фірмовий краєвид Ніжина

Михайлівська церква доволі скромна, однак вона стоїть усього за кілька метрів від Всіхсвятської і Троїцької церков, що створює дуже гарну картинку, такий собі фірмовий краєвид Ніжина. Світлину цієї церковної експозиції ви зможете побачити наприкінці статті.

Зведення церкви

Богоявленська церква була збудована в 1719–1721 роках. Інколи церкву називають Замковою церквою, позаяк вона розташовувалася на території Ніжинського замку, а її парафіянами здебільшого були члени гарнізону та жителі замку.

Ніжинський замок

І якщо, почувши про замок, ви одразу уявили собі якусь велику сіру кам’яну споруду з вежею, де сидить чарівна принцеса, то це не зовсім так. Тут мається на увазі просто укріплена фортифікаційними спорудами частина міста (цитадель). Ну там мур, земляні вали, вежі, гармати, рів із крокодилами та магічне захисне поле 🧙.

Літописний Уненіж

Припускається, що Ніжинський замок спорудили на місці літописного Уненіжа (чи Ніжатіна), використовуючи залишки старих земляних валів. Спорудження фортеці розпочалося на початку 17 століття, коли Ніжин увійшов до складу Речі Посполитої, а занепала вона наприкінці 18 століття. Богоявленська церква є однією з небагатьох уцілілих замкових споруд. Наразі храм розташовується на території центрального ринку.

Зведення церкви

Троїцька церква була збудована в 1727–1733 роках на місці старої дерев’яної церкви. Цікаво, що її звели в грецькому кварталі поруч із двома грецькими церквами, але водночас стосунку до грецької громади вона не має.

Прибудови та внутрішні розписи

У першій половині 19 століття до церкви прибудували двоярусну дзвіницю з виразними колонами, після чого вона набула рис класицизму. Наприкінці 19 століття до неї прибудували дерев’яний тамбур. Також всередині храму збереглися розписи 19 століття.

Радянський період та сучасний статус

У радянські часи церкву закрили та розмістили там архів. Станом на 2018 рік там розміщувався Державний архів Чернігівської області, але ще в 2019 році церкву мали передати релігійній громаді.

Зведення церкви

Церква Іоанна Богослова була споруджена в 1752 році на місці старої дерев’яної церкви. Гроші на будівництво церкви надали місцеві купці та ніжинський грек Іван Тернавіот. Автор роботи достеменно невідомий, припускається, що це міг бути український архітектор Іван Григорович Григорович-Барський.

Архітектурна особливість

Церква однобанна та двоповерхова, що трапляється доволі рідко. На першому поверсі розміщувалася тепла церква, де було опалення і взимку проходили служби, а на другому поверсі проходили служби в теплу пору року.

Радянський період та сучасний статус

За радянських часів храм закрили та розмістили там архів. У 1954–1955 роках провели реставрацію. Станом на 2018 рік у приміщенні церкви розміщувався відділ Державного архіву Чернігівської області. У 2019 році храм передали релігійній громаді.

Будинок Лисянського

Ще на території храму розташований будинок, у якому в 1773 році народився відомий навколосвітній мореплавець Юрій Федорович Лисянський.

Зведення церкви

Спасо-Преображенська церква була збудована в 1748–1757 роках. Храм спорудили на заміну старої дерев’яної Спасо-Преображенської церкви 1673 року. У 1853–1857 роках храм перебудували, звели теплу церкву та триярусну дзвіницю.

Радянський період

У радянські часи церкву закрили та облаштували там військовий склад. Під час Другої світової війни радянські війська при відступі підпалили церкву (чи то підірвали її). Ще за радянських часів знищили теплу церкву, дзвіницю та інші церковні споруди. У 1960-х роках храм планували повністю знести, але дивом йому вдалося вціліти.

Зв’язок із Тарасом Шевченком: панахида 1861 року та пам’ятний знак

Інколи Спасо-Преображенську церкву називають Тарасовою церквою, оскільки 17 травня 1861 року на подвір’ї храму відправили панахиду за Тарасом Григоровичем Шевченком, коли Ніжином проходила похоронна процесія з його домовиною. У 1991 році біля храму встановили пам’ятний знак «Останній шлях Кобзаря». Перепоховали ж Шевченка в Каневі на Тарасовій горі.

Сучасний стан і реставрація

До наших днів церква дійшла в напівзруйнованому стані, ледь не суцільної руїни. У 2002 році розпочалася реконструкція, яка тривала станом на 2019 рік. Сподіваємося, що ця реконструкція колись таки закінчиться, бо потенційно це може бути дуже гарний храм.

Зведення церкви

Покровську церкву збудували в 1757–1765 роках на кошти релігійної громади, серед якої було багато купців. Її звели на місці однієї з перших дерев’яних церков міста, яку спорудили в першій половині 17 століття. Покровська церква належить до рідкісного для України тетраконхового типу храмів. Це коли до квадратної споруди з банею симетрично з усіх боків прилягають чотири апсиди (напівкруглі виступи), утворюючи таким чином чотирипелюстковий план.

Покровський ярмарок

Вважається, що храм спорудили на честь запровадження в місті щорічного Покровського ярмарку, на який з’їжджалися купці з багатьох країн світу. Цей ярмарок був найбільшим у місті та одним із найбільших торгових ярмарків Лівобережної України. У 1990-х роках ніжинці відновили традицію проводити щорічний Покровський ярмарок, де тепер, окрім торгівлі, відбуваються й різноманітні майстер-класи та народні гуляння.

Прибудова та тепла церква

У 19 столітті до храму прибудували двоярусну муровану дзвіницю в стилі ампір з уже звичними для Ніжина колонами. У 1873 році біля головного храму за проєктом інженера Л. Садовського збудували теплу Миколаївську церкву. Раніше на її місці стояла тепла дерев’яна церква Костянтина та Єлени середини 18 століття.

Радянський період та сучасний статус

За радянських часів храм закрили та згодом довели його до аварійного стану. Уже за часів незалежної України його передали релігійній громаді та реставрували.

Храми по сусідству

Грецька Всіхсвятська церква була збудована в 1760–1805 роках на місці старої мурованої церкви. Першу Всіхсвятську церкву заклали біля грецької Михайлівської церкви, про яку ми писали вище, ще в часи будівництва або вже після завершення будівництва останньої. Не знаємо чому, але чомусь свої обидва перші храми греки вирішили звести всього за кілька метрів один від одного. Напевно, вже тоді вони знали, які класні світлини виходитимуть завдяки такому рішенню 📸.

Зведення церкви

У 1760-х роках замість реконструкції наявного храму було вирішено закласти новий. Спочатку зробили великий підвал, де потім зберігали вино на продаж, та ще деякі елементи храму, але внутрішні суперечки в грецькій громаді фактично заморозили будівництво на десятки років.

У 1800 році до будівельних робіт залучили чернігівського архітектора Антона Карташевського, який у 1805 році завершив спорудження Всіхсвятської церкви. Він не просто добудовував, а фактично створив новий храм, оскільки первинний проєкт було загублено.

Радянський період та сучасний статус

У радянські часи церкву закрили та переобладнали її на шкільний спортзал. У 1990-х роках церкву Всіх Святих повернули релігійній громаді.

Причина, чому ми вперше приїхали до Ніжина

Всіхсвятська церква – це одна з найкращих пам’яток міста, завдяки якій ми загалом вперше приїхали до Ніжина. Якось в 2018 році нам випадково на очі потрапила світлина із зображенням цієї церкви. Був якраз той ракурс, який ви бачите першим на наших світлинах, де по обидва боки стоять дерева. Короче кажучи, одразу захотілося побачити ту церкву з тими античними колонами наживо, що ми і зробили 😉.

Зведення церкви

Хрестовоздвиженська церква була збудована в 1775 році. Вона виконана в стилі українського бароко та є храмом тетраконхового типу, як і ніжинська Покровська церква.

Усипальниця Розумовських

Хрестовоздвиженську церкву звели на місці старої дерев’яної церкви, на території якої у 1771 році поховали ніжинського полковника Петра Івановича Розумовського (родич гетьмана Кирила Розумовського). Невдовзі на кошти його вдови Пелагії Семенівни Розумовської спорудили новий, але вже мурований храм, який спочатку став усипальницею для її чоловіка, а згодом і для неї самої.

Прибудови

У 1860 році церкву значно розширили та прибудували двоярусну дзвіницю. Саме такою вона дійшла до наших днів. У радянський період храм закрили та використовували не за призначенням. У 1990-х роках його передали церковній громаді.

Микола Гоголь та «Вій»

Цей храм безпосередньо пов’язаний із повістю «Вій» Миколи Гоголя, котру він написав на основі місцевої легенди. Йому розповіли, як одного разу загадково померла молода дівчина, яку відспівували в Хрестовоздвиженській церкві, але насправді вона не померла, а заснула летаргічним сном (щось на зразок клінічної смерті або коми). Під час служби вона раптово прокинулася, чим до смерті налякала священника.

Пабло Пікассо

Ще перед входом до церкви можна побачити меморіальну табличку, на якій зазначено, що в 1891 році тут охрестили Ольгу Хохлову, відому балерину та першу дружину видатного художника Пабло Пікассо.

Заснування та розбудова монастиря

Введенський жіночий монастир був заснований у другій половині 17 століття (орієнтовно 1660-х роки) вдовою стародубського полковника Ганною Бриславською. Першочергово монастир складався з дерев’яних споруд, але під час пожежі 1756 року вони всі згоріли, включно з двома храмами, на місці яких потім звели однойменні муровані церкви.

У 1778 році (або в 1775-му) збудували Введенський собор, який є головною спорудою монастиря. У 1780 році спорудили дзвіницю, у 1814 році Іллінську церкву, а в середині 19 століття мур та келії.

Радянський період та сучасний статус

У радянські часи монастир закрили та пограбували. До наших часів він дійшов у напівзруйнованому стані. У 1990-х роках його передали релігійній громаді. Уже під час сучасної реставрації було прийнято дивне рішення переробити Іллінську церкву на житлове приміщення, а не відновлювати її.

Повноцінний монастир

На відміну від Благовіщенського монастиря, який візуально на монастир і не особливо схожий, тут уже перед нами повноцінний монастир, де за муром туляться один до одного різні споруди. У нашому розумінні саме так справжній монастир і виглядає 😉.

Цвинтарна церква

Церкву Іоанна Милостивого збудували в 1780 році на місці старої дерев’яної церкви. Церкву звели на тодішній околиці міста, яка мала історичну назву Обжарівщина, на території Іоанно-Богословського кладовища, заснованого в 1732 році. Тому раніше це була цвинтарна церква. Наразі ж навколо церкви вже немає кладовища, а стоять житлові будівлі та навчальний заклад. Не здивуємося, якщо кладовище банально зрівняли із землею в радянські часи.

Церква на околиці

Вознесенська церква була збудована в 1782–1805 роках на місці старої дерев’яної церкви. Спорудження нового мурованого храму виконали на кошти парафіян та поміщика Тарасевича. У 1853–1855 роках храм перебудували та розширили. Вознесенську церкву звели на тодішній околиці Ніжина, котра мала назву Овдіївка, нині ж на честь тієї історичної місцевості названа вулиця.

Найстаріша аптека Лівобережної України

Аптека Михайла Лігди – це найстаріша приватна аптека Лівобережної України, заснована в 1777 році ніжинським греком Михайлом Лігдою. Хоча правильніше буде сказати, що це найстаріша збережена аптека, бо першою приватною аптекою Ніжина загалом була аптека Я. Штурма, яку він відкрив у 1740 році, але через два роки збанкрутував. Це вам не зараз, коли є по аптеці на кожну людину.

Город з лікарськими рослинами

Раніше в аптеці Лігди ліки не тільки продавали, а ще й виробляли. Там був навіть город, на якому вирощували лікарські рослини. У наш час в аптеці досі можна купити ліки, як і два з половиною століття тому.

Музейна експозиція

В аптеці Михайла Лігди розміщується невеличка музейна експозиція, але музеєм її однаково не назвеш, на відміну від першої приватної аптеки Києва 1728 року, яка вже є повноцінним музеєм.

Заснування музею

Музей «Поштова станція» відкрили 16 вересня 1993 року. Він входить до складу Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського та є одним із його чотирьох відділів. Музей розміщується в одній із будівель поштової контори, збудованої наприкінці 18 століття.

Експозиція

Експозиція музею присвячена розвитку кінної пошти. Серед експонатів можна побачити різні мапи, документи, журнали, листи, картини, світлини, марки, свічники, дзвіночки, макети диліжансів, саквояжі, праски та багато іншого. Одна з кімнат відтворює робоче місце наглядача поштової станції та місце для відпочинку подорожніх.

Історична роль поштової станції

Раніше Ніжинська поштова станція була важливою ланкою, яка стояла на перетині головних поштових шляхів між великими містами. У різні часи тут зупинялися: Тарас Шевченко, Григорій Сковорода, Марко Вовчок, Микола Гоголь, Михайло Глінка, Ілля Рєпін та інші.

Микола Самокиш

25 жовтня 1860 року в одній із будівель, у сім’ї поштаря, народився відомий український художник Микола Семенович Самокиш. Тому частина експозиції музею присвячена художнику, а сама будівля отримала статус пам’ятки історії.

Один із найстаріших навчальних закладів та меценатство Безбородьків

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя – це один із найстаріших навчальних закладів України, який був заснований у 1805 році графом Іллею Безбородьком. Університет збудували на кошти Іллі Безбородька та на кошти його померлого старшого брата Олександра, які той заповів перед смертю на будівництво богоугодних закладів (лікувальні, навчальні будівлі, притулки тощо). Головну будівлю університету спорудили в 1805–1817 роках за проєктом архітектора Луїджі Руска, який втілив у життя архітектор Іван де Лукіні.

Офіційне відкриття та еволюція

17 вересня 1820 року відбулося офіційне відкриття Гімназії вищих наук князя Безбородька (перша офіційна назва). Спочатку це був навчальний заклад закритого типу, де навчалися діти дворян, духівництва та офіцерів. За весь час існування університету його декілька разів реорганізовували на фізико-математичний ліцей, юридичний ліцей, історико-філологічний інститут та педагогічний інститут. На сьогодні Ніжинський університет є класичним вищим навчальним закладом.

Відомі випускники

Серед випускників університету є багато видатних особистостей: Микола Гоголь, Євген Гребінка, Віктор Забіла, Василь Тарновський (старший), Аполлон Мокрицький, Леонід Глібов та багато інших.

Музейний комплекс та територія університету

На території університету розташовується кілька пам’ятників та парк, а всередині головного корпусу є музейний комплекс, до складу якого входять музей «Homo sovieticus», музей історії Ніжинської вищої школи, музей Миколи Гоголя, ботанічний музей, зоологічний музей та повноцінна картинна галерея. Одразу скажемо, що це досить маленькі музеї, хоча картина галерея нас заінтригувала (наступного разу спробуємо її відвідати). Узагалі університетські музеї можуть бути дуже крутими, наприклад, музей КПІ та зоологічний музей КНУ.

Заснування та фундатор

Графський парк був закладений у другій половині 18 століття на території урочища Обідовщина. Вважається, що засновником парку є граф Ілля Безбородько, який придбав цю територію в родини Вітгенштейнів.

Університетський парк

Нині Графський парк є складовою частиною Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, такий собі університетський парк, яким він став ще з перших днів існування навчального закладу. Коли Безбородько вирішив збудувати Гімназію вищих наук, то під це добре діло він передав свої землі із садибою та свій власний парк.

Головні принади для відвідувачів

Графський парк досить маленький і має загальну площу всього 5 га, але водночас він дуже затишний. Його головною родзинкою є ставок, на березі якого стоять великі верби, що віддзеркалюються у воді.

Перший пам’ятник Гоголю в світі

Пам’ятник Миколі Гоголю був відкритий 4 вересня 1881 року. Це перший та найстаріший пам’ятник Гоголю в світі. Автор роботи – український скульптор Пармен Забіла. Цікавим фактом є те, що в складках плаща скульптор заховав свій автопортрет.

Микола Гоголь: коротка біографія і ключові твори

Микола Васильович Гоголь (1 квітня 1809 року – 4 березня 1852 року) – видатний український письменник, автор повістей «Вій», «Тарас Бульба», роману «Мертві душі» та збірки «Вечори на хуторі біля Диканьки». Хоч Гоголь і народився в Україні, де, до того ж, провів частину свого життя, усі твори він писав виключно російською мовою та є класиком саме російської літератури. У своїх роботах він часто писав про Україну, з повагою ставлячись до її народу, культури та традицій.

Зв’язок Гоголя з Ніжином

Ніжин безпосередньо пов’язаний із життям Миколи Гоголя, адже тут він навчався та написав свої перші твори. Також у Ніжині Гоголь почув місцеву легенду, що лягла в основу повісті «Вій», про загадкову смерть молодої дівчини, яку священник відспівував у ніжинській Хрестовоздвиженській церкві.

Ніс Гоголя та церква Вія

Ще на нашому сайті ви можете побачити жартівливий пам’ятник «Ніс Гоголя» та стару дерев’яну Георгіївську церкву, де знімали перший радянський фільм жахів «Вій».

Перший пам’ятник вчительці в Україні

Пам’ятник вчительці встановили в 1990 році поряд із новим корпусом Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Це перший пам’ятник вчительці в Україні. Ініціатором створення пам’ятника був тодішній ректор університету – Федір Степанович Арват.

Опис та значення композиції

Скульптурна композиція складається з малого школяра та вчительки, яка вказує йому шлях до знань. Спочатку може здатися нелогічним зображення школяра та шкільної вчительки біля закладу вищої освіти, але це легко пояснюється тим, що тодішній Ніжинський університет був педагогічним інститутом, який щорічно випускав майбутніх педагогів.

Відкриття пам’ятника

Пам’ятник Тарасові Шевченку відкрили 21 вересня 1991 року на території парку імені Тараса Шевченка. Автор роботи – український скульптор Олександр Скобліков.

Шевченко і Ніжин: візити та згадки у творчості

Пам’ятник присвячений Тарасу Григоровичу є майже в кожному населеному пункті України, але далеко не в кожному місті чи селі він бував особисто, а от Ніжин відвідував двічі в 1843 і 1846 роках. Шевченко згадує місто в деяких своїх повістях, а його друзі Віктор Забіла, Євген Гребінка та Олександр Афанасьєв-Чужбинський були випускниками Ніжинської гімназії вищих наук.

Опис композиції

Скульптор зобразив Шевченка приблизно в тому віці, коли той перебував у Ніжині. Молодий Тарас сидить на камені з книжкою в лівій руці й дивиться перед собою вдумливим і зосередженим поглядом.

Відкриття та опис пам’ятника

Пам’ятник Марії Заньковецькій встановили в 1993 році. Автор роботи – український скульптор Олександр Скобліков. Заньковецька зображена молодою, вона сидить на канапці в довгій спідниці з хусткою в лівій руці, перекинутій через плече.

Коротка біографія Марії Заньковецької

Марія Костянтинівна Заньковецька (4 серпня 1854 року – 4 жовтня 1934 року) – видатна українська акторка театру, перша Народна артистка УРСР (1922) та одна з найвідоміших жінок в українській історії. Заньковецька була справжньою красунею з неймовірним акторським талантом, яким захоплювалося багато видатних особистостей того часу, котрі постійно порівнювали її з найкращими всесвітньо відомими актрисами.

Зв’язок із Ніжином: навчання, виступи та будинок акторки

Життя Заньковецької тісно пов’язане з Ніжином, тут вона навчалася, виступала на сцені театру та проживала певний період часу. До наших днів зберігся її будинок.

Супутні локації: сквер і місце поховання

Також раніше ми писали про сквер ім. Марії Заньковецької, який розташовується в Києві, де вона й похована на Байковому кладовищі.

Відкриття пам’ятника

Пам’ятник Богдану Хмельницькому встановили в 1993 році на території скверу імені Богдана Хмельницького. Автор роботи – український скульптор Олександр Ковальов. На жаль, сам скульптор помер ще в 1991 році, тому своєї роботи вже не побачив.

Зв’язок із Ніжином: ніжинські огірки та третя дружина

Богдан Хмельницький не чужа людина для Ніжина, бо саме за його правління була звільнена Ніжинщина, яка згодом увійшла до складу Гетьманщини, та створений потужний Ніжинський полк. Третьою дружиною видатного гетьмана була рідна сестра ніжинських полковників Івана та Василя Золотаренків – Ганна Золотаренко. Є навіть версія (сумнівна), що вони вінчалися в ніжинському Миколаївському соборі. Але найголовніше, що Богдану Хмельницькому ми завдячуємо появі славнозвісних грецьких ніжинських огірків.

Загублене погруддя

Пам’ятник Іллі Безбородьку був встановлений у 1990-х роках перед головним корпусом Ніжинського державного університету. Ані автор, ані дата виготовлення скульптури не відомі. Зазначається, що погруддя знайшли в одному з київських музеїв, після чого його реставрували та перевезли до Ніжина.

Коротка біографія Іллі Безбородька

Ілля Андрійович Безбородько (27 лютого 1756 – 15 червня 1815) – меценат, військовий та політичний діяч, який походив зі шляхетного козацького роду. Він є засновником Гімназії вищих наук (нині Ніжинський державний університет), яка на той час була одним із провідних навчальних закладів України. Під будівництво гімназії він виділив як свої кошти, так і кошти, котрі заповів йому старший брат, а також землі з власною садибою й парком. На превеликий жаль, Безбородько не дожив п’ять років до офіційного відкриття гімназії, яке відбулося в 1820 році.

Огірок – візитівка Ніжина

Пам’ятник ніжинському огірку відкрили 16 грудня 2005 року поряд із Ніжинським консервним заводом. На території міста є безліч пам’яток архітектури та просто гарних місць, але пам’ятник ніжинському огірку має особливе значення. Це унікальний пам’ятник і справжній символ міста. Можна сказати так, якщо ви не бачили пам’ятник огірку, то ви не бачили Ніжина. Автором проєкту є місцевий митець Леонід Воробйов.

Походження сорту та техніка засолювання

Знамениті засолені ніжинські огірки користуються великою популярністю не лише в Україні, а й у багатьох країнах світу. Вважається, що сорт цих огірків у 17 столітті завезли греки. Вони зростають на землях Ніжинщини і свого неповторного смаку набувають завдяки насиченому іонами срібла ґрунту, місцевому клімату та рецептам соління. Тому всі спроби виростити ніжинські огірки в інших місцях не завершуються успіхом.

Огірок на діжці

Пам’ятник огірку є ледь не першим, що ви побачите в місті, якщо будете йти зі сторони автостанції чи залізничного вокзалу. Ніжинський огірок лежить на дерев’яній діжці, яка стоїть на льоху. У таких діжках раніше засолювали огірки, а льох є традиційним місцем зберігання такої продукції. Огірок виготовлений із граніту, тому не намагайтеся його надкусити або ж хоч кусайте не сильно 🦷💲.

У нашій статті ми перерахували більшість найголовніших пам’яток Ніжина, але загалом їх набагато більше. Після наступного відвідування міста статтю ми дещо доповнимо, хоча про деякі пам’ятки писати окремо немає сенсу. Найбільше ми жалкуємо, що не відвідали церкву Костянтина та Олени, яка розташована на ділянці старого грецького кладовища, краєзнавчий музей та картинну галерею. Також наступного разу постараємося відзняти всі храми всередині, позаходимо всюди, куди можна та куди не можна (привіт московським попам 😈).