Видубицький монастир (Київ)

Заснування та засновник

Видубицький монастир був заснований у другій половині 11 століття князем Всеволодом Ярославичем, сином Ярослава Мудрого та шведської принцеси Інгігерди. Це один із найстаріших монастирів Києва, вперше згаданий у «Повісті минулих літ» під 1070 роком. На той час монастир знаходився за межами міста, поруч із заміською резиденцією князя, відомою як «Красний двір». Також на початку монастир називався Всеволодів на честь свого засновника.

Комплекс стародавніх печер

Під монастирем є комплекс печер, які здебільшого залишаються малодослідженими та перебувають у незадовільному стані, тож потрапити до них ви не зможете. Деякі ділянки розташовані в околицях монастиря, а деякі безпосередньо під його спорудами. Припускається, що печерне поселення ченців виникло за якийсь час до будівництва перших наземних споруд.

Ще поруч із монастирем лежать Звіринецькі печери, котрі іноді вважають навіть старішими за Лаврські та Антонієві. У давнину там діяв повноцінний печерний монастир. За однією з гіпотез, монахи того монастиря могли бути засновниками Видубицького монастиря або ж авторами його печер. Наразі там діє Архангело-Михайлівський Звіринецький монастир, що включає новостворені наземні споруди та стародавні печери, відкриті для відвідування.

Михайлівська церква – одна з найстаріших споруд України (або як не варто будувати)

У 1070 році Всеволод заклав Михайлівську церкву, першу муровану споруду монастиря, будівництво якої завершилося в 1088 році. Прямо під нею міститься одна з ділянок печер. Церква дійшла до наших днів у частково збереженому вигляді, зазнавши за всі століття чималих руйнувань, але змогла встояти.

Чомусь під час будівництва храму комусь здалося гарною ідеєю звести його на краю пагорба, який до того ж підмивала річка Дніпро 🤷, котра тоді була дещо ширшою. Ще в 1199 році перший відомий архітектор часів Русі Петро Милоніг звів підпірну стіну, щоб убезпечити споруду. Стіна мужньо виконувала свою роботу, проте в 16 столітті східна частина храму таки обвалилася разом із пагорбом. Що цікаво, син Всеволода Володимир Мономах у 1098 році теж звів церкву на пагорбі, яка також потім частково обвалилася разом із пагорбом 🤯.

Храм неодноразово відновлювали та перебудовували. Одного разу реставрація споруди велася за підтримки митрополита Петра Могили, а в 1766–1769 роках її відновлював архітектор Михайло Юрасов. Згодом храм набув характерних рис стилю українського бароко. Нині його найдавніші стіни очищено від тиньку, а всередині видно залишки старовинних фресок.

Якщо брати відлік від дати початку будівництва, то Михайлівська церква є приблизно п’ятою найстарішою спорудою часів Київської Русі, поступаючись лише Десятинній церкві (зберігся фундамент), Софійському і Спасо-Преображенському соборам (збереглися повністю) та Золотим воротам (збереглися фрагментарно).

Татаро-монгольська навала

У 1240 році монастир постраждав від татаро-монгольської навали, але, як свідчать джерела, функціонувати він не припинив. Якщо це дійсно так, то це неабияке диво, позаяк десятки храмів і монастирів стояли пустками впродовж століть після тих подій.

Архітектурний ансамбль монастиря

Сучасний архітектурний ансамбль монастиря сформувався упродовж 17–19 століть. До нього входять: печери (11 століття), Михайлівська церква (1070–1088), Георгіївський собор (1696–1701), Спасо-Преображенська трапезна церква (1696–1701), дзвіниця (1727–1733), будинок ігумена (1770-ті), братський корпус (1845–1851), ротонда над криницею, мур, каплиця для поминального обряду, некрополь та пам’ятники видатним діячам. Більшість споруд виконані в стилі українського бароко й мають статус пам’яток архітектури.

Георгіївський собор – головна споруда монастиря

Головною будівлею монастиря є Георгіївський собор, збудований у 1696–1701 роках коштом стародубського полковника Миколи Миклашевського. Первісні розписи храму та іконостас не збереглися. Дослідники припускають, що прототипом для нього міг послугувати Миколаївський собор у Ніжині, який разом із Георгіївським відносять до найкращих храмів козацької доби.

Дзвіниця з банею у вигляді зоряного неба

У 1727–1733 роках звели нижній ярус дзвіниці, а в 1829–1833 роках надбудували верхній за проєктом Андрія Меленського. У 1902 році до неї прибудували двоповерховий будинок. Родзинкою дзвіниці є її баня у вигляді зоряного неба, пофарбована в синій колір із мідними позолоченими зірками в кілька рядів. Уперше ця краса з’явилася після ремонту 1894 року.

Престижний некрополь

З 18 століття на монастирському цвинтарі почали ховати видатних постатей, як це робилося на Аскольдовій могилі та Байковому кладовищі. До наших днів збереглися склеп і деякі надгробки.

На некрополі поховані: терапевт Євген Афанасьєв, який сприяв будівництву лікарні «Охматдит» і розвитку міської каналізаційної мережі; анатом Володимир Бец, який відкрив нові клітини в моторній корі головного мозку; генерал-майор Яків Гандзюк, що воював на боці УНР проти більшовиків і був розстріляний після відмови перейти на їхній бік; колекціонери Богдан і Варвара Ханенки, які активно займалися меценатською діяльністю; та низка інших відомих осіб.

Радянський період: занепад та відновлення

З приходом радянської влади монастир закрили. Більшовики знищили всі іконостаси та цвинтар, але, на щастя, не взялися за споруди. У різні роки в приміщеннях монастиря розміщувалися гуртожитки, склади й інші установи. Якийсь період будівлями користувалися робітники деревообробного комбінату, а потім співробітники Інституту археології НАН України. У 1967–1982 роках усі споруди монастиря були реставровані під керівництвом архітекторки Раїси Бикової.

Повернення релігійній громаді та Епіфаній

У 1992 році монастир повернули релігійній громаді. З 2008 по 2018 рік настоятелем Видубицького монастиря був митрополит Епіфаній, нинішній предстоятель Православної Церкви України (ПЦУ).

Особисті враження: сплетіння епох і навколишня краса

Видубицький монастир – це один із найкрасивіших монастирів України, який є унікальним сплавом епох. Стародавні печери та унікальний храм 11 століття поєднуються із чудовим козацьким Георгіївським собором, дзвіницею з банею у вигляді зоряного неба, пізнішими спорудами та казковою природою навколо. Він має порівняно невелику, гарно скомпоновану та доглянуту територію, де банально приємно бути.

Культова панорама

Також монастир є складовою частиною однієї з фірмових панорам Києва, що відкривається з ботанічного саду ім. М.М. Гришка, до якого він прилягає. Цю панораму регулярно зображають на різноманітних листівках та сувенірах. Безпосередньо на території ботсаду розташований Свято-Троїцький Іонинський монастир, засновником якого був чернець Видубицького монастиря.