Сирецький дендрологічний парк (Київ)

Заснування та засновник

Сирецький дендрологічний парк був створений у 1949 році та має загальну площу 7.5 га. Засновником дендропарку є відомий український агроном-дендролог Микола Олександрович Птіцин, який безпосередньо займався насадженням та розширенням парку, висадивши сотні видів рослин у 1950–1960 роках.

Передісторія парку

Раніше на тій території розміщувався парк декоративних культур, яким володів банкір Карл Мейер. Деякі дерева висаджені тоді дійшли до наших днів та лягли в основу майбутнього парку, серед них: тис далекосхідний 1875 року, туя східна 1895 року, ялина Енгельмана і ялина колюча срібляста 1900 року.

Науково‑дослідна місія та колекція

Це не просто звичайний парк призначений для відпочинку, а й науково-дослідна установа, що займається вивченням різних рослин для їх найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання. Саме тому на такій відносно малій площі можна побачити сотні видів рослин, оскільки таке розмаїття засаджується не тільки з естетичною метою. Наразі в парку є понад 450 видів деревних, 1300 видів трав’янистих і 600 видів сукулентних рослин. Також у парку є багато видів занесених до Червоної книги України.

Статус та значення

Сирецький дендропарк є одним із 19 дендропарків загальнодержавного значення нашої країни та єдиним таким у Києві. Трьома найбільшими парками з цього списку є «Софіївка», «Олександрія» та «Тростянець».

Сезонність та інфраструктура

Парк приваблює своїм розмаїттям рослин, які цвітуть з березня по жовтень, а взимку вражає вічнозеленими деревами під снігом. Ще можна побачити залишки колишніх теплиць, робочі теплиці (доступні для відвідувачів), дитячий майданчик та інформаційні дошки біля рослин.

Колишнє квіткове господарство: минуле й сьогодення

До речі, ще не так давно на прилеглій до парку території діяло величезне квіткове господарство з полями та сотнями теплиць, де вирощували квіти. Зараз усі ці поля або вже забудовані новими житловими кварталами, або будуть забудовані в найближчому майбутньому. Це сумний, але досить логічний розвиток подій, бо тримати господарство посеред міста не є оптимальним варіантом. Столиця постійно розширюється і ще в радянські часи там була малозаселена околиця. Проте, такий хід подій можна вважати справедливим тільки для господарств, а не для природних лісів, озер та парків.