Державний дендрологічний парк «Олександрія» НАН України (м. Біла Церква)

Заснування парку

Державний дендрологічний парк «Олександрія» НАН України – це найстаріший і найбільший дендропарк країни, заснований у 1788 році Олександрою та Францішеком-Ксаверієм Браницькими, представниками польського шляхетського роду. Від початку «Олександрія» була частиною літньої, а згодом і основної резиденції Браницьких, які володіли Білою Церквою та навколишніми землями з 1774 року.

Францішек та Олександра Браницькі або чий парк

Францішек-Ксаверій Браницький (1730–1819) – польський граф, магнат і великий гетьман коронний (головнокомандувач) у 1774–1793 роках. За військові заслуги, зокрема придушення Коліївщини (селянсько-козацького повстання), у 1774 році він отримав від польського короля землі Білоцерківського староства. За намовлянням російської імператриці Катерини ІІ у 1781 році одружився з її улюбленицею Олександрою Енгельгардт. Будучи противником реформ та нової конституції, Браницький у 1792 році зрадив Річ Посполиту, посприявши її другому поділу, а вже 1793 року перейшов на російську службу 🤦‍. Активно займався розбудовою Білої Церкви.

Олександра Василівна Браницька (у дівоцтві Енгельгардт; 1754–1838) – російська графиня, придворна дама та, за чутками, позашлюбна донька Катерини ІІ. Вважається, що саме вона була ініціаторкою створення парку й безпосередньо опікувалася його розвитком, поки її чоловік був заклопотаний іншими справами (наприклад, зрадою Польщі). Після його смерті Олександра продовжила розбудову міста й парку та була похована в закладеному нею Спасо-Преображенському соборі.

Початок створення парку та період Браницьких

У перший період над парком працювали французький ландшафтний архітектор Мюффо, італійський архітектор Доменіко Ботані, садівники Август Станге, Бартецький і Вітт, а з 1815 року впродовж п’ятдесяти років роботами керував австрійський садівник Август Єнс. Важливу роль у формуванні колекції рослин відігравала й Олександра Браницька, постійно вишукуючи певні види, які вона хотіла бачити у своєму парку.

З моменту скасування кріпацтва в 1861 році роботи в парку проводилися вже не так активно (без дармової робочої сили). До 1917 року «Олександрія» належала трьом поколінням Браницьких. Останньою власницею була француженка Марія Євстафіївна Браницька, дружина онука Олександри Браницької. У подальшому парк націоналізували більшовики.

Радянський період: занепад та руйнування

З приходом радянської влади парк почав занепадати: було викрадено цінні експонати, вирубано велику кількість дерев, знищено багато паркових споруд.

Передача НАН України та наукова діяльність

У 1946 році дендропарк передали Національній академії наук України, якій він підпорядковується й досі. Відтоді розпочалося відновлення парку та становлення його як науково-дослідної установи.

Дендропарк «Олександрія» – це не просто місце відпочинку, а й самостійна науково-дослідна установа у складі НАН України, що займається питаннями збереження, інтродукції, акліматизації і селекції рослин. До його структури входять відділ збагачення дендрофлори та лабораторії насінництва й первинного випробування інтродукованих рослин. Наукова діяльність парку координується Радою ботанічних садів та дендропарків України, яка діє при Національному ботанічному саді ім. М.М.Гришка НАН України.

Унікальна природа та розмаїття колекції

Парк створювався в англійському стилі, тобто максимально наближеним до дикої природи. Були утворені ставки, висаджені непритаманні цьому регіону рослини, прокладені доріжки та споруджені різноманітні архітектурні композиції, зі збереженням первісного ландшафту й зелених насаджень. Для порівняння, дендропарк «Тростянець» заклали ледь не посеред голого поля, тож увесь його рельєф рукотворний.

Колекція дендропарку налічує понад 4500 видів, форм і сортів рослин. Найбільше видів представлено деревами, хоча є й багато кущів і квітів, у тому числі можна побачити розарій, сад бузків і сад ліан.

У парку росте кілька тисяч вікових дерев. Вік деяких дубів перевищує 500 років 👴, що є рідкісною, але цілком досяжною тривалістю життя для цього виду. Особливу цікавість викликають найстаріші в Україні тюльпанове дерево 🌷 та сосна Веймутова 🌲, обом понад 200 років. Вони разом із іншими екзотичними віковими деревами зростають на «Великій галявині».

Каскад ставків та кусючі лебеді

В «Олександрії» є розгалужена мережа ставків, утворених у кількох глибоких балках (заглибленнях у рельєфі), що пологими схилами спускаються до річки Рось. Ставки мають проточну воду та поєднуються між собою струмками, водоспадами й греблями.

Ці водойми особливо полюбили різноманітні птахи, переважно качки та лебеді. Попри те, що туристи постійно їх підгодовують, птахи ніколи не відмовляються від ще однієї порції. Лебеді охоче позували для фотосесії та без проблем їли з рук, злегка покусуючи 🧛. Не знаємо, чи то пернаті справді були такі компанійські, чи то ми вже їх так дістали, що вони були ладні на все, тільки відчепіться 🤌 🦢.

Найцікавіші архітектурні композиції та скульптури

На території парку є багато унікальних архітектурних композицій і скульптур: павільйон «Ротонда», де раніше стояв мармуровий бюст Потьомкіна; «Колона Пелікана», що відображає масонську символіку; «Китайський місток» зі скульптурами китайського мудреця та китаянки; колонада «Луна», яку використовували як галерею для скульптур і ваз та як концертний майданчик; скульптури богів Меркурія, Діани, Аполлона тощо.

До інших важливих об’єктів належать: пам’ятник Олександрі Браницькій, встановлений у 2014 році; Танцювальний павільйон, де проводилися і продовжують проводитися прийоми та бали; сад «Мур» – прямокутна ділянка площею 3,5 гектари, оточена муром заввишки 3 метри, своєрідний приватний куточок посеред парку; пам’ятний знак у вигляді кріпосної башти на Палієвій горі, найвищій точці парку, де табором стояв загін козацького полковника Семена Палія.

Романтичні руїни з водоспадом

Одна з найколоритніших локацій – архітектурна композиція «Руїни», що імітує залишки загадкового стародавнього замку. Це повністю штучна споруда, задумана й виконана саме в такому вигляді, який можна побачити і сьогодні. Виглядають вони вельми автентично, особисто ми були впевнені, що то справжні руїни. Тоді подібні споруди були справжнім піком моди. Свої штучні руїни, наприклад, має й знаменитий Качанівський палац.

Приголомшлива площа або 3 в 1

Наразі парк лежить на обох берегах річки Рось і має приголомшливу площу 400,67 гектарів. Історична частина, закладена Браницькими, становить лише 201,5 гектарів, саме там розміщується все найцікавіше.

Спершу до складу парку включили понад 90 гектарів лісу, що примикав до нього з півдня, а згодом додали ще понад 100 гектарів урочища «Голендерня», що розміщується на лівому березі річки Рось. Однак ліс так і залишився лісом, а урочище урочищем. Можливо, їх і облаштують повноцінно для відвідувачів, а можливо, вони так і залишаться у своєму природному стані, що теж добре.

Інфраструктура та додаткові послуги: від зоопарку до посадкового матеріалу

Зазвичай дендропарки не можуть похвалитися розвиненою інфраструктурою, адже їхньою метою в першу чергу є збереження та демонстрування колекції рослин, а не бути активними рекреаційними зонами. Там немає дитячих чи спортивних майданчиків, футбольних полів або тенісних кортів (принаймні ми їх не бачили).

Окрім звичайної прогулянки можна замовити екскурсію парком, відвідати музей і мінізоопарк, здійснити пробіжку, покататися на велосипеді, завітати до кафе «Кузня» та «Олександрія», де подають страви за рецептами Браницьких (що б це не означало). Начебто є й інші заклади харчування та крамнички. Для урочистих подій в оренду здають різні локації, як то Танцювальний павільйон. Також продають посадковий матеріал і надають послуги з обрізки плодових та декоративних дерев.

Паралелі з «Софіївкою»: Олександра Браницька vs Софія Потоцька

Коли мова заходить про «Олександрію», одразу згадується «Софіївка», напевно, найвідоміший парк України. Між ними існують певні історичні паралелі. Обидва створювалися наприкінці 18 століття коштом впливових польських магнатів, які зрадили Польщу на користь Російської імперії. Обидва названі на честь дружин власників Олександри Браницької та Софії Потоцької, яких, за припущенням, могла підіслати Катерина ІІ, щоб допомогти магнатам ухвалити «правильне» рішення.

Щоправда, Олександра явно була дівчиною скромнішою, просто собі придворна дама й можлива позашлюбна донька імператриці. Натомість Софія пройшла шлях від абсолютної бідності до тієї, за ким впадали королі та воєначальники.

Наші враження

Дендропарк «Олександрія» – один із наших улюблених парків, який є дивовижним поєднанням казкової природи й вишуканих архітектурних композицій. Є в ньому щось магічне: тут спокійно, тихо, гарно. Величезна площа дозволяє насолоджуватися прогулянкою й водночас рідко зустрічати інших відвідувачів. Найбільше до душі нам припали каскад ставків, «Руїни» та «Велика галявина». Це місце, куди хочеться повертатися.