Спасо-Преображенський собор (м. Чернігів)

Спасо-Преображенський собор – це один із двох найстаріших збережених храмів України. Він є ровесником Софіївського собору в Києві, і достеменно невідомо, котрий із них добудували раніше. На жаль, до нашого часу не дійшли точні дати початку і кінця будівництва храму. Уперше чернігівський собор згадується в літописі часів Київської Русі, де автор вказує, що на момент смерті його засновника князя Мстислава Володимировича (Хороброго) в 1036 році собор був заввишки 4 метри та став усипальницею останнього. Ймовірною датою початку будівництва називають 1033-1034 роки, а датою завершення середину 11 століття.

Цікавим фактом є те, що Софіївський собор і Спасо-Преображенський собор не просто ровесники й дійшли до нашого часу переживши 1000 років, а ще й будувалися рідними братами в столицях своїх князівств. Після смерті правителя Київської Русі князя Володимира Великого розпочалися міжусобні війни між його синами, яких він наробив чимало. Подій під час тих війн відбулося багато й до останнього раунду дійшли тільки брати Ярослав Мудрий і Мстислава Хоробрий. Виявити найсильнішого вони не змогли, тому уклали мир, за яким поділили землі Русі. Так було сформоване Чернігівське князівство зі столицею в Чернігові, а Мстислав став першим чернігівським князем.

Після смерті Мстислава Володимировича чернігівські землі перейшли Ярославу Мудрому, бо синів він не мав. У 1054 році новим правителем Чернігівського князівства (між 1036-1054 роками його фактично не існувало) став Святослав Ярославич, син Ярослава. Вважається, що саме Святослав завершив будівництво собору, хоче це міг бути і Ярослав Мудрий.

Собор став справжньою усипальницею чернігівських князів. Там були поховані князі: Мстислав Володимирович (1036), Святослав Ярославич (1076), Гліб Святославич (1078), Олег Святославич (1115), каналізований святий Ігор Олегович (вбитий у 1147 році й похований у соборі в 1150 році) та Всеволод Святославич Буй-Тур (1196).

У 1239 році храм постраждав від монгольської навали. Наступні декілька століть історії Спасо-Преображенського собору розкриті не дуже чітко, принаймні ми нічого особливо важливого не знайшли. Головне, що собор пережив ті часи не зазнавши сильних руйнувань та перебудов.

У 1750 році в соборі сталася сильна пожежа. Наприкінці 18 століття надбудували сходову вежу й поряд побудували симетричну вежу, надали вежам виразної шпилеподібної форми, змінили форми бань та в 1798 році виготовили новий іконостас у бароковому стилі. Автори іконостаса – різьбярі С. Волощенко, С. Білопольський, архітектор Іван Яснигін та художник отець Тимофій Мізько. У 1820 році виконали розпис храму, внаслідок чого були частково знищені фрески 11 століття. З усіма цими змінами собор і дійшов до нашого часу.

У радянські часи храм закрили та використовували не за призначенням. Нині він функціонує, як релігійна споруда.

Спасо-Преображенський собор дає нам унікальну можливість доторкнутися до стародавньої архітектури часів Київської Русі й побачити її практично в первозданному вигляді. І ще раз нагадаємо, що таких старих храмів, які дійшли не фрагментарно, а повністю збереженими є тільки два. Проте, на відміну від Софії Київської, похід до якої не дешеве задоволення, чернігівський собор абсолютно вільний для відвідування.