Спасо-Преображенський собор (м. Чернігів)

Заснування та засновник

Спасо-Преображенський собор – це один із двох найстаріших збережених храмів України. Він є ровесником Софійського собору в Києві, і достеменно невідомо, котрий із них добудували раніше. На жаль, до нашого часу не дійшли точні дати початку і кінця будівництва храму. Уперше чернігівський собор згадується в літописі часів Київської Русі, де автор вказує, що на момент смерті його засновника князя Мстислава Володимировича (Хороброго) в 1036 році собор був заввишки 4 метри та став усипальницею останнього. Ймовірною датою початку будівництва називають 1033–1034 роки, а датою завершення середину 11 століття.

Зв’язок із Софійським собором і війни братів

Цікавим фактом є те, що Софійський собор і Спасо-Преображенський собор не просто ровесники й дійшли до нашого часу переживши 1000 років, а ще й будувалися рідними братами в столицях своїх князівств. Після смерті правителя Київської Русі князя Володимира Великого розпочалися міжусобні війни між його синами, яких він наробив чимало. Подій під час тих війн відбулося багато й до останнього раунду дійшли тільки брати Ярослав Мудрий і Мстислава Хоробрий. Виявити найсильнішого вони не змогли, тому уклали мир, за яким поділили землі Русі. Так було сформоване Чернігівське князівство зі столицею в Чернігові, а Мстислав став першим чернігівським князем.

Завершення будівництва

Після смерті Мстислава Володимировича чернігівські землі перейшли Ярославу Мудрому, бо синів він не мав. У 1054 році новим правителем Чернігівського князівства (між 1036–1054 роками його фактично не існувало) став Святослав Ярославич, син Ярослава. Вважається, що саме Святослав завершив будівництво собору, хоче це міг бути і Ярослав Мудрий.

Усипальниця чернігівських князів

Собор став справжньою усипальницею чернігівських князів. Там були поховані князі: Мстислав Володимирович (1036), Святослав Ярославич (1076), Гліб Святославич (1078), Олег Святославич (1115), каналізований святий Ігор Олегович (вбитий у 1147 році й похований у соборі в 1150 році) та Всеволод Святославич Буй-Тур (1196).

Стан після монгольської навали

У 1239 році храм постраждав від монгольської навали. Наступні декілька століть історії Спасо-Преображенського собору розкриті не дуже чітко, принаймні ми нічого особливо важливого не знайшли. Головне, що собор пережив ті часи не зазнавши сильних руйнувань та перебудов.

Барокові вежі, іконостас та втрата фресок

У 1750 році в соборі сталася сильна пожежа. Наприкінці 18 століття надбудували сходову вежу й поряд побудували симетричну вежу, надали вежам виразної шпилеподібної форми, змінили форми бань та в 1798 році виготовили новий іконостас у бароковому стилі. Автори іконостаса – різьбярі С. Волощенко, С. Білопольський, архітектор Іван Яснигін та художник отець Тимофій Мізько. У 1820 році виконали розпис храму, внаслідок чого були частково знищені фрески 11 століття. З усіма цими змінами собор і дійшов до нашого часу.

Радянський період та сучасний статус

У радянські часи храм закрили та використовували не за призначенням. Нині він функціонує, як релігійна споруда.

Унікальність

Спасо-Преображенський собор дає нам унікальну можливість доторкнутися до стародавньої архітектури часів Київської Русі й побачити її практично в первозданному вигляді. І ще раз нагадаємо, що таких старих храмів, які дійшли не фрагментарно, а повністю збереженими є тільки два.