Парк Вічної Слави (Київ)

Заснування та засновник

Парк Вічної Слави був закладений у 1894 році за ініціативою коменданта Київської фортеці генерал-лейтенанта Олексія Аносова. Історія парку розпочалася з облаштування невеличкого пустиря обнесеного парканом, що прилягав до фортифікаційних споруд Київської фортеці, а конкретніше до Спаського бастіону.

Тераси та неймовірні краєвиди Києва

Парк лежить на крутому схилі та розділений на дві тераси, верхню й нижню. Початкове планування не збереглося до наших днів, а загальна площа парку значно збільшилася з часом. Практично вся верхня частина парку є великим оглядовим майданчиком, звідки відкривається неймовірна панорама Києва. З різних куточків можна побачити Києво-Печерську лавру, особливо добре видно її дзвіницю, а за земляними валами бастіону видніються бані стародавньої церкви Спаса на Берестові. На нижній терасі є декілька дитячих майданчиків, альтанки, різноманітні зелені насадження та інша паркова атрибутика.

Меморіал Вічної Слави

6 листопада 1957 року на території парку відкрили Меморіал Вічної Слави, який збудували для вшанування пам’яті воїнів загиблих під час Другої світової війни. Цей меморіал ви щорічно бачите по телевізору, коли президент, високопоставлені чиновники, ветерани та інші не байдужі люди, кладуть там квіти та траурні вінки. До складу меморіалу входить 27-ми метровий обеліск на могилі невідомого солдата, біля підніжжя якого горить вічний вогонь та Алея Героїв, де розміщуються військові поховання, а, саме 34 могили воїнів, серед яких 12 Героїв Радянського Союзу. Автори меморіалу – архітектори Авраам Мілецький, В. Бакланов, Лев Новиков та скульптор Іван Першудчев.

Пам’ятники льотчику Кожедубу та учасникам репресій

У 2010 році біля меморіалу встановили пам’ятник українському льотчику-асу Тричі Герою Радянського Союзу маршалу авіації Івану Микитовичу Кожедубу. У 2013 році встановили погруддя уродженцям України Двічі Героям Радянського Союзу: генералу армії Івану Черняховському, маршалу бронетанкових військ Павлу Рибалці, підполковнику авіації Амет-Хану Султану, генерал-лейтенанту авіації Георгію Береговому, керівникам підпільно-партизанського руху генерал-майорам Сидору Ковпаку та Олексію Федорову. Останній був активним учасником сталінських репресій, тільки за дослідженими документами, за його підписом без суду і слідства було розстріляно 297 осіб та 147 заслано до таборів, ще «двічі герой» писав доноси на керівництво та вів варварські методи партизанської боротьби, через які неодноразово страждало мирне населення. Отаких героїв прославляла тодішня проросійська влада Януковича. По всіх інших також можуть бути питання, але ми їх просто не перевіряли.

Меморіал Голодомору‑геноциду

У 2008 році розпочалося будівництво меморіального комплексу присвяченого пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років, акту геноциду українського народу, здійсненого Сталіним та керівництвом СРСР. До складу комплексу входить Національний музей Голодомору-геноциду, скульптура дівчинки «Гірка пам’ять дитинства», скульптури янголів, алея «Чорні дошки» та центральний елемент комплексу Свіча пам’яті. Збудований меморіальний комплекс за проєктом Народного художника України Анатолія Гайдамака. Автори роботи – скульптори Микола Обезюк, Петро Дроздовський та архітектор Юрій Ковальов.

Сучасний стан та сприйняття парку

Станом на 2023 рік триває будівництво другої черги музею Голодомору. Власне, там і буде розміщуватися головна частина експонатів. Музей уже мав бути давним-давно добудований, але цьому завадила зміна влади, коли президентом став любитель золотих батонів та пеньків (перепрошуємо, що знову оте згадуємо). До питань продовження будівництва повернулися лише в 2016 році.

Парк Вічної Слави – це не просто місце відпочинку, а ще й меморіал присвячений різним трагедіям. Проте, траурним місцем його не назвеш, бо якихось страшних подій там не відбувалося, як то на території Бабиного яру.