Шодуарівський парк був створений на початку XX століття. Він має загальну площу 36 гектарів та розташовується на березі мальовничої річки Тетерів, на крутому схилі. Заснував його відомий меценат тих часів барон Іван Максиміліанович де Шодуар, який жертвував значні кошти на розбудову та розвиток Житомира. У 1964 році парк отримав статус пам’ятки садово-паркового мистецтва. Раніше на території парку

Національний музей космонавтики ім. С.П. Корольова – це один із найкращих музеїв космонавтики в Україні. У музеї зібрані дуже рідкісні та унікальні експонати, адже зазвичай космічні апарати залишаються в космосі або згорають в атмосфері, тому зібрати колекцію для такого музею доволі складно. Найцікавішими експонатами є космічні літальні апарати, представлені повнорозмірними макетами (масштабу 1:1)

Лютеранська кірха зведена в 1896 році у неоготичному стилі та виконана зі звичайної цегли. Ще на початку XIX століття німцями Житомира було створено релігійну громаду лютеранського віросповідання. Майже сто років вони не мали свого повноцінного приміщення, поки не була збудована кірха. Вона розташовується на вулиці Коцюбинського, 5 і має статус пам’ятки містобудування та архітектури.

Буцький каньйон – це неймовірно гарне місце та справжнє диво природи України. Гранітні скелі каньйону були сформовані близько 2 мільярдів років тому в протерозойському еоні (геологічний відрізок історії Землі, який містить різні ери й періоди). Він розташовується на річці Гірський Тікич, на території селища Буки в Черкаської області. Протяжність Буцького каньйону приблизно 2.5 км, загальна площа 80 га. Пройти

Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка створений у 1920 році. Спочатку театр працював у різних містах України, але в 1926 році його перевели до Києва. Починаючи з 1926 року й до нині він розміщується в колишній будівлі театру «Соловцов», який заснував російський актор та режисер театру Микола Миколайович Соловцов. Саму будівлю побудували в 1898 році. Автори роботи

Сирецький парк був створений у 1957 році та має загальну площу 23.64 га. Парк розміщується вздовж вулиці Парково-Сирецька. Не плутайте його із Сирецьким дендрологічним парком, бо це зовсім різні місця. До Сирецького парку прилягає Київська міська клінічна лікарня №9, тому тут зазвичай відпочиває багато пацієнтів лікарні. Але все ж таки найбільш популярний він серед дітей через те, що навколо нього а

Миколаївська церква була збудована в 1792 році. Гроші на будівництво храму дав протоієрей Іоанн Колосовський, який до цього 30 років прослужив корабельним священником, тому церкву назвали на честь покровителя моряків – Святого Миколая (Миколай Чудотворець). Крім моряків він також піклується про дітей, мандрівників, воїнів, допомагає бідним і приносить подарунки під подушку. Миколаївська церква

Пам’ятник Тарасу Шевченку був відкритий 2 жовтня 1993 року біля Васильківської дитячої школи мистецтв. Виконаний пам’ятник із бронзи, автором роботи є український скульптор Анатолій Гончар. Видатний український поет Тарас Григорович Шевченко за життя бував декілька разів у Василькові. Ще він згадував Васильків у своїй поемі «Наймичка» та в повісті «Прогулянка з задоволенням і не без моралі».

Каскад ставків на річці Бобриця налічує 7 великих ставків із загальною площею понад 300 гектарів. Ставки були створенні в радянські часи для рибного господарства. Річка Бобриця має протяжність 13.5 кілометрів та є правою притокою річки Ірпінь (162 км), яка зі свого боку є правою притокою Дніпра. Для того щоби пройти або проїхати вздовж усіх ставків вам доведеться подолати відстань понад 10

Свято-Михайлівська церква була збудована в 1898-1901 роках. Автор роботи – український архітектор Микола Миколайович Горденін. Церква має блакитно-синій колір із білим барельєфом і виконана з цегли та дерева. Доволі цікавим елементом храму є купол чорного кольору з хрестом на дерев’яній дзвіниці. Також біля церкви є старе церковне кладовище. У радянські часи Свято-Михайлівська церква не припиняла

Боярський дитячий притулок заснований у 1911 році для дітей-сиріт загиблих залізничників. Він розміщувався в спеціально побудованій будівлі та функціонував з 1911 по 1921 рік. У листопаді-грудні 1918 року в цій будівлі діяв штаб полковника Армії УНР Євгена Коновальця, командира Корпусу Січових Стрільців, про що свідчить встановлена на його честь меморіальна дошка. У 1921–1937 роках в колишній будівлі

Міні-зоопарк розташовується на околиці села Петропавлівська Борщагівка, на межі з Києвом. Зоопарк безкоштовний та постійно відкритий для відвідувачів. У декількох вольєрах живуть кури, індики, качки, гуси, поні, кози, олені та злі собаки в будках. Вольєри облаштовані різними будиночками, а у птахів є маленький ставочок. Також біля зоопарку стоять лавки та є дитячий майданчик. У зоопарку ви можете погодувати

Коростишівський кар’єр – затоплений гранітний кар’єр у місті Коростишів. У наш час Коростишів є одним із головних центрів гранітодобувної промисловості України, де граніт почали добувати ще в 19 столітті. Кар’єр майже повністю оточений крутими скелями. Якщо вам і вдасться спуститися до води, то поплавати навряд, бо береги не облаштовані. Але все ж таки не все так погано і там є два пологих заходи у воду.

Костел Різдва Пресвятої Богородиці був збудований у 1776–1779 роках в стилі бароко-ренесанс. У 1565 році родина Олізарів стає власниками міста Коростишів, після того як Ян Олізар-Волчкович купує його у Філона Кміти. Потім Адам Олізар (син Яна) та його дружина Анна Олізар приймають католицизм та стають першими католиками роду. Завдяки цьому в 1608 році створюється парафія Різдва Пресвятої

Музей військової техніки просто неба відкрили 20 жовтня 2012 року. Серед експонатів музею є макет бронепотягу №56, винищувач МіГ-29, середній танк Т-55, гармата ЗІС-3, реактивна система залпового вогню БМ-21 «Град» та бойова розвідувально-дозорна машина (БРДМ), яка належала розвідникам 28-ї окремої механізованої бригади. У червні 2015 року її екіпаж загинув після того, як потрапив під

Будинок графині Уварової був збудований у 1902 році в перші роки існування Ворзеля, який заснували в 1900 році. Історія Ворзеля починається з будівництва залізниці Київ-Ковель. Тоді за ініціативою поміщика Йосипа Пеховського на шляху залізниці, посеред лісу, почалося будівництво дачного селища. Через свій унікальний мікроклімат і оздоровчі умови відомі та багаті люди починають будувати тут свої дачі.

Коростишівський каньйон – це затоплений гранітний кар’єр, розташований за один кілометр від міста Коростишів. Велике враження справляє прозора вода, у якій місцями ідеально видно дно. З одного боку є облаштовано пляж. Однак найбільше вражають могутні гранітні скелі, висота яких навіть дозволяє тренуватися там скелелазам. Загалом граніт у Коростишеві почали добувати ще наприкінці 19 століття.

Пам’ятник Густаву Олізару встановлений в місті Коростишів біля костелу та міського парку. Автор роботи – український скульптор Віталій Рожик. Пам’ятник виконаний у доволі цікавому стилі. Це не просто гранітна скульптура чоловіка, а плавний перехід від гранітної глиби до образу людини. Складається відчуття, що скульптор знайшов великий камінь схожий на людину та доробив його.